Формула Владислави Сердюк:
магістратура «Агрокебети» + практика в Bayer = професійний і фінансовий плюс

Владислава Сердюк

Владислава Сердюк — студентка магістерського проєкту «Агрокебети» в Національному університеті біоресурсів і природокористування України та з періоду практики працевлаштована в компанії «Байєр», золотого партнера проєкту. Вона вже під час навчання має стабільний дохід і кожен день занурена у реальні агропроцеси — від польових досліджень і лабораторії до офісної аналітики. Менторський супровід допомагає швидко освоювати нові компетенції і приймати відповідальні рішення.
З дитинства захоплювалася природою та сільським господарством, а тепер активно розвиває кар’єру в агробізнесі, поєднуючи навчання, практику та фінансову незалежність.

ПРО СЕБЕ ТА ВИБІР АГРОКЕБЕТ

Владо, розкажи трохи про себе: де навчалась, де працювала? Знаємо, ти вже мала досвід роботи в агро до Агрокебет.

З вибором спеціальності у мене трапилася цікава історія. Ще зі школи я твердо знала, що пов'яжу життя з філологією. Проте під час вступу склалося інакше: бюджетне місце на журналіста не вдалося отримати, тому за залишковим пріоритетом довелося навчатися на менеджера, подати заявку на якого просили батьки, у ВП НУБІП України «Ніжинський агротехнічний інститут».
Після 2 курсу інституту я проходила практику в офісі ТОВ АПК «Магнат», під час якої отримала запрошення працевлаштуватися після закінчення навчання. Отримавши диплом бакалавра, відкладала цю пропозицію до останнього, оскільки були зовсім інші цілі та прагнення, але в результаті на неї довелося пристати, бо з іншими варіантами знову таки не склалося. Вільною на той час була вакансія диспетчера GPS-навігації, з якої в результаті я звільнилася за 2 дні до початку практики в Bayer :)

Коли вперше зрозуміла, що агро — твоя сфера?

Сільське господарство привертало мою увагу з дитинства. Це був інтерес до домашніх тварин у селі, згодом —
зачарування польовими краєвидами. Я часто жартувала, що виросту і відкрию свою ферму. Насправді ж серйозно про агро ніколи не думала, бо боялася його складності та непередбачуваності. Навчання в агротехнічному інституті поглибило зацікавленість, але впевненості не додало.
Шлях в агро розпочався зі складнощів у розумінні сенсу та тонкощів операцій на полі, помилок під час аналізу та співставлення масивів даних, виснаження через швидкий темп та високу емоційну напругу. Основам агрономії доводилося вчитися вже в процесі роботи, паралельно опановуючи спеціалізоване програмне забезпечення. Було непросто, разом з першими невдачами з’являлися думки, що я не впораюся. Проте, з кожною робочою зміною приходило більше розуміння того, що відбувається, і почало подобатися. Далі з’явився інтерес і відповідно численні запитання до агрономів з інженерами, щоб дізнатися чому певні процеси відбуваються саме так. Ще трохи згодом — тотальне задоволення від роботи і усвідомлення, що я хочу лишитися в агро назавжди.

Чому вирішила вступити на Агрокебети?

Відпрацювавши сезон збору урожаю, а потім посівну, я спіймала себе на думці, що хочу більшого, ніж роботу диспетчером або хоча б цю ж посаду, але у великій компанії. Адже виконувати добре свої посадові обов’язки я навчилася і прагну рухатися далі.
З Агрокебетами познайомилася ще в інституті. Відвідавши кілька лекцій циклу менторської підтримки в агро, я не сприйняла пораду взяти участь у проєкті всерйоз, проте про можливість стажування у лідерів ринку запам’ятала. Тому рішення вступу в Агрокебети можна назвати холодним розрахунком, який в результаті спрацював і я отримала те, що хотіла.

Що тебе найбільше здивувало або, навпаки, підтвердилось у навчанні на Агрокебетах?

Те, що частину лекцій для нас читали представники бізнесу. Виявилося, що успішні люди в агро – це не хтось далекий і недосяжний, а ось він поруч – із готовністю поділитися неповторним досвідом та спрямувати хід твоїх думок у правильне русло.

ПРО ПРАКТИКУ В BAYER

Як потрапила на практику в Bayer? Це було типу «ну спробую, а там як вийде» чи цілеспрямовано йшла в цю компанію?

На кожному з етапів розподілу студентів між підприємствами я не розглядала Bayer, бо вважала себе «недостатньою» для цієї компанії. Слідкувала, як одногрупникам телефонували з компанії з пропозицією стажування, і утверджувалася у своїй думці. Потім кілька разів у соціальних мережах звертала увагу на пошук студентки для практики в Bayer, яка за описом була моєю мрією, але так і не наважилася відгукнутися. А через деякий час і мені зателефонувала HR-менеджерка Bayer. Я пройшла попередню, згодом основну співбесіду і отримала схвалення своєї кандидатури. Ось так просто і невимушено і, як виявилося, цілком реально.

Чим займаєшся щодня? В офісі, в полі, на дронах, із формулами чи Excel-таблицями на повний екран?

Я – скрізь. І кожен мій день не схожий на попередній. Сьогодні – це постійні зустрічі та наради, завтра - активності в лабораторії, в інший день – обліки на полях. За сприяння ментора, мені відчинені двері до всіх підрозділів компанії, щоб я спробувала себе в різних напрямках. Тому мене можна було побачити за проведенням тестувань у відділі контролю якості, на посіві з відділом досліджень, на регулярних об’їздах з агрономом виробничих полів, на селекційній станції в Поташі та «Байєр» АгроАрені. Це не враховуючи широкого спектру активностей в офісі: від роботи з документами та комунікації з постачальниками до зйомок та монтажу відео з охорони праці.

Як тебе прийняли в команді — одразу в білий халат і «лабораторія твоя», чи був вступний квест? :)

Перші два тижні я проходила онбординг, відвідувала екскурсії підрозділами та знайомилася з колегами. Далі почався екскурс у специфіку різних відділів. Де було можливо – мене одразу залучали до роботи. Особливо у відділах контролю якості та польових досліджень. Згодом я звикла до принципів організації роботи в офісі і почала долучатися до його життя. Починаючи з другого місяця практики, кожен день насичений подіями, в яких переважно я активний діяч, а не спостерігач.
Зараз я балансую між виробництвом та офісом, оскільки обидві сфери дарують унікальний досвід. Багато колег вважали мене агрономом, оскільки чимало часу та уваги я приділяю польовим виробництву та дослідженням.

Хто твій ментор? Він для тебе суворий гуру-приклад, колега-друг чи ходяча енциклопедія?

Мені пощастило мати ментором Оніщенка Володимира Дмитровича, керівника підрозділу з виробництва насіння. Я б охарактеризувала його коучем, який супроводжує не тільки професійне, а й особистісне зростання. Він поруч як порадник і спостерігач за тим, як я планую свою зайнятість та взаємодію з іншими керівниками. Я завжди можу звернутися за порадою та допомогою і не просто отримати їх, а вийти із кабінету з не очевидними до цього моменту усвідомленнями та відкритими новими гранями себе.
Разом з Володимиром Дмитровичем взяли за звичку мати щотижневу зустріч, під час якої обговорюємо поточні активності, аналізуємо прийняті мною рішення, відстежуємо особистий і професійний прогрес та обмінюємося поглядами на буденні та фахові речі. Впродовж цих розмов я маю нагоду подивитися на події та явища під кардинально іншим кутом, краще розуміти природу своїх думок та формувати у собі прагнення більшого, ніж просто досягнення професійного успіху. У моєму випадку, ментор – приклад наполегливості та рішучості на кар’єрному шляху, джерело усвідомлення власної цінності та орієнтир у наповенні життя правильними сенсами.

Яка ситуація на практиці змусила тебе подумати: «Ого, от це вже по-дорослому»?

Таких моментів було кілька. Першим стала нагода бути присутньою на нарадах керівників вищого рівня із можливістю надавати зворотній зв'язок ментору за результатами обговорень.
Наступним стала готовність одного з керівників розглянути можливість застосувати наявний у мене досвід для оптимізації одного з дотичних до поля процесів.
Ще одним були довіра у вигляді дозволу взяти на себе відповідальність за реалізацію кількох процесів у різних робочих групах по роботі над досягненням коротко та довгострокових цілей компанії. При цьому мені надається свобода дій та прийняття рішень, певна річ за умови попереднього узгодження з командою.

ПРАКТИКА + СТИПЕНДІЯ = ВИСТАЧАЄ НА ЖИТТЯ?

У тебе унікальне поєднання — і оплачувана практика в Bayer, і стипендія Агрокебетів. Можна вже відкривати гайд «як заробляти, будучи студентом»?

Скоріше, гайд «як мрії перетворювати на цілі». Бо те, що я маю зараз, це приємний фінансовий бонус від прийнятих рішень та вихованої батьками звички робити добре все, за що берешся. Спочатку це допомогло швидко розібратися з основами агро під час першої роботи, далі – якісно поглибити наявні знання в Агрокебетах, потім - успішно пройти співбесіду та отримати місце в Bayer. Тож сьогодні залишається насолоджуватися результатами та обмірковувати наступні рішення, щоб тримати заданий темп успіху.

Якщо ти на контракті, чи реально окупити навчання за рахунок практики та стипендії?
А якщо ти на бюджеті — як це: бути студентом і мати дохід, як у молодого менеджера з досвідом? (Власне, так воно і є!)

Дохід молодого менеджера з досвідом дозволяє покривати базові потреби та вкладати кошти в саморозвиток (щодо мене, то це вдосконалення англійської мови). Є невеличкий нюанс: я навчаюся на бюджеті та для проходження практики у підрозділі з виробництва насіння мусила переїхати, тому отримую підвищену заробітну плату у зв'язку з релокацією. Але навіть попри це, у випадку навчання на контрактній основі, маючи оплачувану практику+спонсорську стипендію від проєкту Агрокебети, цілком вдалося б відшкодувати вартість навчання.

ПРО СЕНСИ, ЛЮДЕЙ І ВІДКРИТТЯ

Що найбільше цінуєш у своїй практиці — команду, технології, атмосферу чи можливість написати в резюме «Bayer» жирним шрифтом?

Середовище Bayer, у якому якість та безпека – понад усе. Операційна система компанії перевернула моє уявлення про менеджмент. Підхід, де вертикального підпорядкування менше, а самокерованості та ефективності роботи працівників від цього більше – вражає. Зі зростанням самостійності у геометричній прогресії збільшується самовіддача. Це не про зобов’язання і посадові обов’язки, а про усвідомлення важливості свого вкладу у загальну справу. Це про сповідування спільних цінностей з компанією.

Хто з людей або подій за цей час найбільше надихнув? Можливо, хтось сказав фразу, яка стала твоїм кредо?

Я беззаперечно утвердилася в думці, що не місце красить людину, а людина місце. Які б фінансові чи технологічні ресурси не мала компанія, без працівників, які кожен на своєму місці робить все від себе залежне, аби виконати роботу якнайкраще, вона б не мала успіху.
Ще одним відкриттям стало руйнування Володимиром Дмитровичем (ментором) шаблону про успішний успіх. Ні престижна посада, ні високий рівень заробітної плати не роблять людину за замовчуванням щасливою. Успіх здобуває той, хто займається справою, яка приносить йому щире задоволення. Навіть якщо це робота механіком чи адміністратором впродовж всього життя без додаткового кар'єрного зростання.

Який навик або інсайт ти точно візьмеш з собою далі — в кар’єру або навіть у власну справу?

Прагнення до постійного самовдосконалення. Споглядання того, як експерти різних галузей продовжують розробляти шляхи покращення преміум насіння високої якості, а топ-менеджери не зупиняються підвищувати свою професійну цінність новими знаннями та навичками, надихає і виховує таку ж звичку.

ПРО МАЙБУТНЄ ТА МАЙБУТНІХ КЕБЕТ

Як бачиш себе після Агрокебетів: у великій компанії, на своїй фермі, чи десь між PowerPoint і дронами?

Бачу себе знову в Агрокебетах, але вже за спеціальністю «Агрономія». Початкове щире захоплення процесами на полі трансформувалося у бажання розібратися в найменших їх нюансах.
Не впевнена, що ризикну стати агрономом, а ось менеджером, який вміє об'єктивно оцінити поточну ситуацію на полі і має розроблені науково обгрунтовані плани на випадок різного розвитку подій, – однозначно.

Яка твоя особиста «агромрія» на найближчі роки?

Знайти і зайняти своє місце в агро. Бути не спостерігачем, а реалізатором аграрного потенціалу нашої країни.

Що порадиш тим, хто тільки думає податися на програму Агрокебети, але сумнівається?

Йти за покликом серця. Дозволяти собі мріяти. Труднощі мають вселяти натхнення, невіра інших – у гарному сенсі злити.
І пам'ятати: право на місце в агро надають блиск в очах і серце, яке б'ється у ритмі поля.

І класичне фінальне питання:
«Агрокебети — це… »

Наразі триває вступна кампанія до 25 серпня.

Подавай заявку на сайті та обов’язково підписуйся на наші соцмережі — там ще більше історій успіху, новин і можливостей!

Освітній проєкт «Агрокебети» ініційовано Алексом Ліссітсею та реалізується асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) на базі Національного університету біоресурсів і природокористування України з 2019 року. Його мета – підготовка фахівців (farm managers) нового покоління для потреб сучасного агробізнесу.

Новітній освітній проєкт «Агрокебети» реалізується в одинадцятьох закладах вищої освіти:
Національному університеті біоресурсів та природокористування України (НУБіП України),
Сумському національному аграрному університеті (СНАУ),
Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля (СНУ ім.В.Даля),
Херсонському державному аграрно-економічному університеті (ХДАЕУ),
Миколаївському національному аграрному університеті (МНАУ),
Таврійському державному агротехнологічному університеті імені Дмитра Моторного (ТДАТУ ім.Д.Моторного),
Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка (ЛНУ ім. Т. Шевченка) та
Національному університеті «Чернігівська Політехніка»,
Національному університеті водного господарства та природокористування (НУВГП),
Полтавському державному аграрному університеті (ПДАУ),
Уманському національному національному університеті садівництва (УНУС).

Проєкт підтримують провідні компанії України:
New Holland Agriculture, ІМК, Bayer, Галс Агро, Credit Agricole, Raiffeosen Bank, Vaderstad, МХП, Drone.ua, Agricom Group, AgroHub, HarvEast, Контінентал Фармерз Груп, Агрейн, Cygnet, Західний Буг, ТАС Агро, Астарта-Київ, LNZ, Український Аграрний Холдинг, Агро-Регіон, Посольство Королівства Нідерланди в Україні, International Finance Corporation.

ОСТАННІ НОВИНИ