15 ключових людей в історії сільського господарства

Сільське господарство завжди відігравало важливу роль в житті людини. По суті, це один з найдавніших видів діяльності, історія якого сповнена на ключові події. З тих пір, коли був оброблений перший клаптик землі, пройшло дуже багато часу. Тепер поля стали більш родючими, техніка досконалої, а умови праці легші. В першу чергу цьому посприяли відкриття великих вчених, агрономів, хіміків та біологів, які працювали в різні епохи на цьому терені.

Діячі, яких ми сьогодні розглянемо, внесли величезний вклад в розвиток галузі. Але на цьому прогрес не зупинився. Зараз день у день з'являються інноваційні технології, виводяться нові сорти культур і розробляються оптимальні підходи до роботи з грунтом. І природно з'являються нові імена, які з часом також увійдуть в історію. Серед них цілком може виявитися і Ваше. Але для цього потрібно докласти максимум зусиль, а також здобути профільну освіту. Весь необхідний базис в рослинництві, тваринництві та аграрному бізнесі Ви зможете взяти з навчальної програми «‎Агрокебети». Ці знання є результатом багаторічних досліджень і відкриттів тих людей, про яких буде йти мова далі. У Вас же є можливість отримати їх за півтора року.

Станом на 1859 рік у сільському господарстві застосовувалася переважно органіка. Тому теорія німецького вченого про користь мінеральних компонентів для рослин і ґрунту була прийнята досить холодно. Юстус фон Лібіх стверджував, що калій, азот і фосфор можуть істотно підвищити врожайність більшості культур. І, як виявилося, він абсолютно мав рацію. Але прислухалися до його теорії лише через кілька десятиліть.

Також варто відзначити, що Лібіх вніс істотний внесок в розвиток технології аналізу органічних речовин. А також активно займався розробкою методів контролю харчування тварин, досліджуючи процеси метаболізму.

Першовідкривачем бурякового цукру є німецький хімік Андреас Сигізмунд Маргграф. Він виявив його зміст в буряках ще в 1747 році. Свої висновки, і навіть приблизну схему його вилучення він опублікував в мемуарах Берлінської академії наук. Згодом цю ідею підхопив Франц Ахард, учень Маргграф, і спробував реалізувати її у виробництві, але зазнав невдачі.

У 1786 році Ахард відновив свої дослідження. Спрямовані вони були на виведення нового сорту культури з великим вмістом цукру. Через 10 років він зміг досягти поставленої мети, концентрація цукру становила 6-7%. Після цього він отримав кошти і все-таки вивів ідею Маргграф на виробничий рівень.

Як ми вже говорили вище, технології в сільському господарстві не стоять на місці. Зараз в більшості сортів буряка вміст цукру знаходиться на рівні 20%. Більше інформації про інновації в аграрній сфері Ви зможете отримати з нашої статті "Смарт-технології в агроменеджменті".

1940 рік у Мексиці відзначився зміною влади. Нового президента, Мануеля Камачо, сильно турбував стан сільського господарства в країні, а саме вкрай низька врожайність. Для вирішення цієї проблеми була зібрана група вчених, до якої і входив Норман Берлоуг. У Мексиці американський генетик займався селекцією нових сортів пшениці. Він вивів безліч ефективних видів, схрещуючи місцеві сорти з японськими. Як підсумок - за 15 років врожайність зернових в країні зросла в 3 рази.

Після цього успіху Нормана запрошували в Пакистан та Індію, де він вирішував аналогічні завдання. Його напрацювання і виведені сорти використовувалися в багатьох африканських, латиноамериканських і близькосхідних країнах. "Зеленої революцією" діяльність агронома назвав директор відділу з міжнародного розвитку США. Назва прямо протиставлялась радянській "Червоній" та іранській "Білій" революцій.

Зараз ім'я і прізвище цієї людини міцно асоціюються з величезною компанією, що виробляє агротехніку. Однак, як і більшість людей з цього списку, він починав з малого. На перших етапах він працював точильником голок і спиць в ательє, допомагаючи своєму батькові. Одного разу він помітив, що чавунні плуги недостатньо ефективні на полях штату Іллінойс, де він і працював в той час. Йому в голову прийшла думка, що матеріал, з якого виготовляють спиці, впорався б з цією справою куди краще.

У 1837 році Джон виготовив свій перший сталевий плуг. Через деякий час він зміг продати його одному фермеру, який гідно оцінив винахід. Після цього кількість замовлень почала зростати, через 5 років Дір реалізовував вже по 100 виробів на рік. Далі все йшло по наростаючій, що в підсумку призвело до відкриття власного підприємства. Бренд "Deere & Company" з'явився вже після смерті Джона Діра, таку назву дав компанії син винахідника.

Ідея польової жатки належить батькові Сайруса. Він практично 30 років трудився над її реалізацією, але так і не зміг закінчити розпочате. У 1830 році він кинув цю затію і віддав креслення своєму синові. На той момент Маккорміку молодшому виповнився 21 рік. Лише через півтора року Сайрус закінчив проект, створивши першу в світі жатку, а через 3 роки запатентував свій винахід.

У 1847 році, разом зі своїми братами, Сайрус поїхав в Чикаго, з метою заснування власної фірми. Спеціалізувалося підприємство на сільгосптехніці. Завдяки відмінному маркетинговому ходу, придуманому братами, продажі молотарок стрімко понеслися вгору. Полягав цей прийом у відкритті міських представництв фірми, де спеціально навчені продавці наочно демонстрували роботу агрегату. На той момент це було справжньою новиною.

Своє ключове відкриття в історії сільського господарства Габер зробив в період роботи в університеті Карлсруе. Разом з Карлом Бошем вони синтезували аміак з водню і атмосферного азоту. За "процес Габера-Боша" Фріц отримав Нобелівську премію в 1918 році. На даний момент, більша частина населення планети живиться продуктами, вирощеними із застосуванням азотних добрив.

Є у Фріца Габера і темна сторона діяльності. У воєнний період він брав участь в розробці хімічної зброї. Тому, в наукову колі його персона сприймається неоднозначно.

Кетлін ніколи не була в Японії, але її ім'я там відомо кожному. Адже саме завдяки її відкриттю, посіви норі (основний інгредієнт для суші) стали приносити стабільний врожай. Протягом своєї кар'єри вченого Дрю-Бейкер опублікувала близько 50 робіт, і практично всі вони були присвячені червоним водоростям. В одному з досліджень вона визначила, в яких умовах, температурі і світлі потрібно вирощувати норі. На основі цих даних біологи розробили новий підхід до посіву, що дозволив в два рази збільшити врожайність.

У 1963 році в честь "матері моря" (саме так називають Кетлін в Японії) поставили пам'ятник, перебуває він у храмі Суміеші. Також щорічно, 14 квітня, святкується її відкриття.

У 1795 році уряд Франції пообіцяв виплатити 12 тисяч франків тому, хто зможе придумати технологію довговічного зберігання продуктів. За справу взявся місцевий кондитер Ніколя Аппер, і через 9 років винайшов метод консервування. У 1804 році він представив його на огляд комісії. Тести показали, що технологія дійсно працює, такі продукти як м'ясо, горох, боби і вишня протрималися без втрати якості цілих 8 місяців.

Через деякий час він отримав обіцяну винагороду, особисто від Наполеона Бонапарта. У 1810 році Ніколя випустив книгу, присвячену консервації. Там він виклав свій рецепт, який виявився вельми простим. Продукт потрібно помістити в банку, щільно її закрити і кип'ятити в солоній воді певний час (залежить від вмісту). Завдяки своїй простоті рецепт швидко розлетівся по всій Європі, а законсервована їжа стала невід'ємним атрибутом армії і флоту різних країн.

Ідея даного механізму, за власними словами Джетро (з книги "Кінно-мотичне землеробство"), прийшла до нього, коли він насолоджувався грою органу. Йому впало в очі, що відкриття клапана і поява звуку прямо пов'язане з натисканням певної клавіші. Через деякий час він закінчив свій винахід, назвавши його рядовою сівалкою. Механізм був представлений у вигляді ящику з насінням, з якого виходило кілька трубок. Коли пристрій волокли по землі, насіння сипалися через трубки рівними рядками.

Джетро Талл представив свій винахід народу в 1701 році. Але як це часто буває, спочатку прийняли його досить холодно. Варто відзначити, що в своєму трактаті він не тільки описав принцип роботи агрегату, але і вказав точні норми внесення, інтервали міжрядь і інші параметри. Все це лягло в основу розробки досконаліших сільгоспмашин надалі.

Ідея "швидкої" локшини прийшла до Момофуку, коли він спостерігав за величезними чергами біля магазинів з їжею. Він подумав, що було б непогано придумати їжу, яка була б доступною кожному і при цьому її приготування займало мінімум часу. 25 серпня 1958 року він випустив свій перший продукт - локшину швидкого приготування з курячим смаком.

Після цього він займався розробкою нових смаків, а також придумав практичну упаковку - пластикові контейнери. У 2000 році в Японії було проведено громадське опитування, за результатами якого винахід Момофуку Андо був визнаний ключовим для Японії в 20 столітті.

Своє відкриття Кікунае зробив в 1907 році. Він виявив, що смак їжі, в якій присутні водорості камбій, значно відрізняється від традиційного. По суті, це був "м'ясний" смак. Ікеда провів ряд досліджень і з'ясував, що джерелом є глютамінова кислота.

У 1908 році вчений виділив цей компонент з водорості. Через рік він запатентував своє відкриття і назвав його "адзі-но-мото". У народі добавку нарекли "коренем смаку". На даний момент вона широко застосовується в харчовій сфері по всьому світу. Її додають в ковбасу, супи та інші продукти.

Луї Пастер досяг успіху в багатьох областях хімії. Саме він розкрив процес бродіння і науково обгрунтував вакцинацію від сказу, курячої холери і сибірської виразки. На честь нього названо процес пастеризації, який зараз повсюдно застосовується в сфері молочного і винного виробництв.

У своїх дослідженнях Луї довів, що процес гниття в рідких продуктах завжди викликає мікроорганізми. А це означає, щоб його не допустити, потрібно контролювати їх життєдіяльність. Робити це Пастер запропонував шляхом нагрівання рідини до 60-80 градусів.

Уродженець Швейцарії, хімік Пауль Мюллер став широко відомий завдяки відкриттю контактної отрути ДДТ. За це він отримав Нобелівську премію. Цей інсектицид був досить ефективний у боротьбі з комарами, а також шкідниками бавовни, соєвих бобів і арахісу. Також на той момент ТТД вважався оптимальним засобом для знищення сарани.

Зараз винахід Пауля заборонено у всіх країнах світу. Причиною тому стало накопичення отрути в організмі тварин і людей. Крім цього, екологи стали бити на сполох з приводу того, що інсектицид негативно впливає на розмноження птахів. В СРСР цей засіб використовувалося досить довго, навіть після того, як від нього відмовилися практично всі країни. У народі ДДТ називали "дуст".

У нашій статті "Професія агроном: Як захистити врожай від шкідників" ми вже розповідали про те, як потрібно готувати приміщення і саме зерно перед зберіганням. Розробкою цих методик, поряд з іншими докторами наук, за радянських часів займався Каміль Азіев.

У великому списку заслуг цього вченого-агронома числиться розробка технології активного вентилювання насіння, його сушіння і обігріву. Також Азіев активно брав участь у виведенні нових, стійких сортів затребуваних культур.

"Матір'ю всіх пшениць" прозвали дику полбу, або як її ще називають - двозернянку дику. Аарон знайшов її в природному середовищі існування, в Палестині. Після цього він відкрив ще 16 різновидів цього сорту, переважно також у Палестині, деякі в Сирії.

Зерна дикої полби цінуються за високий вміст білка. Але при цьому сам сорт вважається недостатньо універсальним. В першу чергу через типу куща, який стелиться, а також з причини швидкого розпаду класів. Проте, рентабельність культури досить висока, з огляду на те що вона не дуже вимоглива.

Як можна побачити з прикладів даного списку, більшість винахідників пройшли довгий шлях до свого ключового відкриття. Деякі з їх числа по суті навіть не були вченими, але завдяки наполегливості та винахідливості змогли вписати своє ім'я в історію. Зараз технології розвиваються ще більш швидкими темпами, тому сільське господарство потребує нових вчених, біологів і агрономів.