Майже два місяці ти навчаєшся у кращих фахівців аграрної галузі. Які твої враження від проєкту на даному етапі навчання?

Зовсім не хочеться пропускати лекції. Раніше, коли я йшов на пари, то кожен раз думав, що знову будуть розповідати нікому непотрібну інформацію. Зараз навпаки розумію, що отримую сучасні знання від людей з бізнесу, які зацікавлені в кваліфікованих кадрах. У «Агрокебетах» у нас багато практики. Наприклад, ми ходили на аграрну виставку з Віктором Павловичем Сичем, регулярно розбираємо кейси різних аграрних компаній і вчимося правильно застосовувати сучасні технології.

Звичайно ж, практика була і під час навчання на факультеті ветеринарії, але той матеріал,
який ми проходили на практичних заняттях був сильно застарілий. Найстаріший підручник, якщо я не помиляюся, був 1986 року. І ми по ньому вчилися…

Хто з викладачів тобі запам'ятався найбільше і чому?

Артем Бєлєнков з компанії «Smart Farming» - на його заняттях було багато практики і цікавий матеріал. Мені дуже подобаються всі викладачі з PWC, тому що це ті навички комунікацій і soft skills, які є базовими для всіх топ-менеджерів. Хочеться також відзначити Світлану Михайлівну Каленську, яка дуже доступно і зрозуміло підносить нам необхідні знання з агрономії. Кожен викладач в проєкті «Агрокебети» відмінно розбирається в своїй справі.

Ми знаємо, що ти встиг відвідати 10 країн. Яка країна вразила тебе найбільше і чому?

Швейцарія. Там шалено красиві гори і щасливі люди похилого віку. Європа більше підходить для подорожей, а жити хотів би в Штатах, так як саме цю країну вважаю ідеальною для роботи і пошуку нових можливостей, крім того, вже є такий досвід - отриманий під час поїздки за студентською програмою. Мені також близький менталітет і культура цих людей. Знаю, що я б себе там почував добре. У найближчому майбутньому поставлю за мету перебування за кордоном на певний час.

Одного разу, внаслідок льотної пригоди, ти провів 6 годин на вертикальній скелі в очікуванні рятувальників. Напевно, за цей час ти встиг багато про що подумати. Щось змінилося в твоєму житті після цього випадку?

Я став літати ще більше! :) Це було в Західній Україні три з половиною роки тому, взимку 2015. Той випадок став для мене відмінним уроком. Коли займаєшся якоюсь небезпечною справою і звикаєш до екстриму - відсутність страху рано чи пізно призведе до плачевних наслідків. Це правило працює в будь-якій екстремальній сфері. Зазвичай, намагаюся аналізувати всі ризики. В цьому випадку я втратив почуття страху і зробив дуже грубу помилку. Потрібно постійно пам'ятати про рівень страху, вчитися його контролювати і пам'ятати, що ми, все-таки, смертні. Якщо втратити почуття самозбереження, то рано чи пізно настане фатальний результат.

У той день все сталося дуже швидко, я втратив контроль над парапланом, в падінні вдарився об скелю, на щастя, зачепився за неї і наступні кілька годин перебував у небезпечно-стабільному положенні. Це був дуже хороший урок для мене. Відчуття неминучого кінця не було, адже внаслідок цього настає паніка - наш найлютіший ворог. Хороший пілот повинен безперервно контролювати всі емоції.

Наскільки ми знаємо, вже кілька твоїх однокурсників встигли політати з тобою на крилі. Не страшно бути інструктором і брати на себе відповідальність за чужі життя?

Мрія літати - одна з найзаповітніших. Іноді досить просто запропонувати ідею польоту і тут же отримуєш згоду .. У нашій компанії ми робимо все, щоб не допустити небезпечних ситуацій. Ретельно продумуємо всі деталі. Ми за людей переживаємо, дбаємо про безпеку, використовуємо краще спорядження в Україні. Все регулярно перевіряється.

У будь-якому випадку, моє хобі допомагає мені по життю - більше впевненості, швидше приймаєш рішення. Банально, щоб вибрати піцу витрачаю від сили півхвилини, в той час, як друзям потрібно хвилин 5 Навчився впевнено говорити «так» або «ні».

Ще одне твоє хобі - це участь в забігах. Свій марафон 42 км ти пробіг з рахунком 3 години 36 хвилин. Розкажи детальніше про процес підготовки до марафону.

Тренування, тренування і ще раз тренування. Інших варіантів не знаю. Я займався багатьма видами спорту, мені подобається постійно підтримувати фізичну активність, щоб відчувати себе в тонусі. Після фізичних навантажень організм отримує свою дозу ендорфіну - гормону щастя, відповідно поліпшується загальне самопочуття.

Нещодавно я читав дуже класну статтю про те, що щастя - це зазвичай секундні моменти в житті. Якщо провести аналогію, наприклад, з бігом, то біг - це постійне зусилля над собою, яке не приносить задоволення. Жодна нормальна людина не може бігти з шаленим темпом і від цього отримувати насолоду. Справжній кайф настає в момент перетину фінішної межі. По факту, ти витрачаєш величезну кількість часу на тренування, заради декількох секунд емоцій, які для мене є щастям. Для мене біг - це постійна робота над собою для досягнення конкретних цілей.