АЛЕКС ЛІССІТСА, ІМК:
«Нам потрібні ті, хто хоче знати агрономію, тваринництво, інженерію, економіку, менеджмент та управління»

Один з моїх друзів каже: той, хто не змінюється, помирає. Так і з проєктом «Агрокебети», який є дуже живим та таким, що постійно та швидко змінюється. Його команда має на меті не зупиняти ці зміни та цей розвиток, намагаючись вдосконалювати і сам проєкт, і всіх його учасників.

Коли ми починали три роки тому, у проєкта була зовсім інша ідеологія, від нього були інші очікування. Рік тому змінилось все: ніхто не очікував на пандемію коронавірусу, яка перевела всю світову систему освіти в онлайн режим. Для сільськогосподарської освіти це стало окремим викликом, адже далеко не все можна пояснити в такому режимі. Потрібна практика, формування практичних навичок та вмінь. Цього вересня ми почали третій забіг зі сподіваннями на зменшення онлайн складової та фокусом на практичні заняття.

Тим не менш, онлайн-навчання показало нам, що багато речей не потребують довгих подорожей і можуть бути реалізовані у дистанційному режимі. Зокрема, ми в минулому навчальному році запросили для проведення онлайн-лекцій більше закордонних викладачів, ніж планувалось на початку. Так, навесні 2021 року лектори з Аргентини, не полишаючи своїх кабінетів, протягом тижня читали лекції українським студентам, розповідаючи про агротехнології своєї країни.

Так, ми дуже раді вітати у нашому колі нові виші – Миколаївський національний аграрний університет та Львівський національний аграрний університет. З МНАУ ми вже якийсь час знайомі – студенти та викладачі університету раніше вже брали участь в активностях проєкту «Агрокебети». У цьому університеті програма реалізується на базі спеціальності «Агрономія», із додаванням економіки, менеджменту та особистої ефективності тощо.

З Львівським університетом ми знайомі менше, але в захваті від його участі. Бачу перед нами завдання забезпечити максимально ефективне навчання за програмою.

Коли ми створювали програму три роки тому, бізнес мав інші очікування від неї. Велика кількість українців виїжджала за кордон і нам треба було терміново шукати та готувати спеціалістів. З початком пандемії багато спеціалістів повернулись до країни та працевлаштувались в місцевих компаніях, втамувавши кадровий голод компаній.

Однак за час існування проєкту бізнес зрозумів, що без участі в оновлених освітніх програмах в нього може не бути майбутнього. Якими б не були і скільки б не було спеціалістів зараз, незабаром будуть потрібні професіонали з новими знаннями. Саме тому майже всі бізнес-партнери проєкту лишаються з нами рік за роком.

Ми зіштовхнулись із іншою проблемою по мірі реалізації програми: немає поки відповіді, яким чином залучити випускників аграрних університетів до роботи в українських аграрних компаніях. Всі студенти, що провчились п'ять років в університеті, розраховують на роботу в центральних офісах компаній, які у своїй більшості розташовані у Києві. І мало хто хоче їхати в Семенівку на Полтавщині.

Цю проблему треба вирішувати на рівні держави, адже вона – загальноукраїнського масштабу, і вирішувати комплексно. Пояснювати батькам, що їхня дитина, яка повернеться з навчання на роботу до рідного села – не лузер. Проводити якісний інтернет по всій країні, надавати медичні послуги, будувати садки, школи та інші інфраструктурні елементи. В цілому, створювати на селі умови для молодих спеціалістів. Бо в нас через 5-7 років по країні можуть стояти пусті села, бо молодь не хоче туди повертатись. Згодом це станеться і з районними центрами, якщо не робити нічого.

Наразі ми маємо двох великих партнерів – це Європейський банк реконструкції та розвитку та USAID, яким ми дуже вдячні за підтримку. Сподіваємось на тривале продовження співпраці, адже їхня допомога університетам Півдня та Сходу України неоціненна.

Для Луганського національного аграрного університету ця допомога – свідоцтво того, що про них пам'ятають, дбають та підтримують. Для університетів Херсону та Миколаєва важлива допомога, адже регіон потрапив до зони ризикованого землеробства, тож програми дослідження та впровадження іригації тут дуже потрібні.

Окрім перерахованих партнерів, ми проводимо перемовини з урядом Німеччини, який починає програму підтримки професійної аграрної освіти в Україні, а також постійно перебуваємо на зв'язку з колегами з Великобританії та Данії. Сподіваюсь, ці програми стануть добрими партнерами проєкту «Агрокебети».