Стукайте і вам відкриють.
Надихаюча історія про пошук можливостей для працевлаштування від Олександра Срібранця

Олександре, як відбулося ваше знайомство з проєктом, чому ви вирішили звернутися саме до Агрокебети?

Усе відбулося випадково, але дуже доречно та вчасно. Я натрапив на стоірнку Агрокебет у соціальній мережі Instagram, де активно публікувалися вакансії від проєкту «АгрокебетиPRO». Чогось схожого я раніше не бачив, тому вона привернула мою увагу. Виявилося, що на той час якраз реалізувався напрям «Працевлаштування». Я переглянув дописи на сторінці та всю збережену актуальну інформацію, довго не вагався і одразу написав у дірект із запитом про пошук роботи чи проходження практики. На той час я вже намагався працевлаштуватися і звісно шукав для цього можливості, але без допомоги студентам в цьому плані доволі складно. Менеджери сторінки багато розпитували мене про мої побажання, готовність до переїзду та інші опції, обіцяли допомогти і попросили надіслати своє резюме. Довго чекати мені не довелося, буквально за місяць зі мною зв'язалися мої майбутні роботодавці та призначили співбесіду.

Так, це був мій перший досвід працевлаштування взагалі. На той час я тілько-но перейшов на третій курс у Сумському національному аграрному університеті. Запропонували мені роботу також в Сумах, що було дуже зручно, оскільки це давало можливість поєднувати роботу з навчанням. Я успішно пройшов співбесіду на позицію помічника агронома в одну із найбільших агрокомпаній в Україні — ІМК, ПСП «Слобожанщина Агро». З впевненістю можу сказати, що цей досвід розкрив мені очі на всі нюанси роботи агронома, які неможливо помітити знаходячись осторонь. Тому я дуже вдячний проєкту «АгрокебетиPRO», що допомогли мені розпочати кар'єру за спеціальністю.

В наш час студенту доволі складно знайти роботу, а якщо за спеціальністю, то шанси зменшуються ще більше. Як правило роботодавці хочуть наймати вже сформованого спеціаліста із багажем знань та професійним досвідом, а де його взяти новачку — питання риторичне. У відкритому полі особливих конкурентних навичок та знань не наберешся. Тому основна проблема — відсутність досвіду.

Насправді навичок я здобув чимало та ще й неочікуваних для самого себе. По-перше, я почав більш якісно та ефективно комунікувати з людьми, відчув справжню відповідальність — однозначно подорослішав. Навчився рано прокидатися та правильно організовувати свій час, планувати. По-друге, отримав багато прикладних знань безпосередньо від агрономів. Почав орієнтуватися у різноманітних препаратах та діючих речовинах, засобах захисту рослин. Розібрався з налаштуванням комбайнів та сівалок, на реальних прикладах зрозумів як слідкувати та дотримуватися норм під час польових робіт. Це той необхідний практичний досвід, про який можна багато разів читати, але так і не змогти застосувати. По-третє, облік та документація. Тільки під час реальної роботи я зрозумів реальні обсяги моніторингу та його важливість. Усе це вже потужне підґрунтя з яким я почуваю себе більш впевнено та професійно, хоча це ще далеко не кінець — попереду сонях, тому мої навички скоро доповняться.

Однозначно не жалкую. Я підтримую думку про те, що ще будучи студентом, варто пробувати реалізувати себе, починати працювати. Не так важливо чи буде це робота за фахом. Можна працювати, наприклад, офіціантом, щоб отримати фінансову свободу, соціалізуватися, вчитися жити самостійно та правильно розпоряджатися грішми. Якщо це робота за спеціальністю — чудово. Це прекрасна можливість отримати професійний досвід, зрозуміти чи це та справа з якою ти хочеш пов'язати своє життя. Однак момент навчання також важливий, не варто нехтувати ним. В університеті чи іншому освітньому закладі здобуваються теоретичні знання, які є базою для набуття практики.