Півроку я проходив виробничу практику в АПК «Істок», де моїм ментором був головний агроном Михайло Тимчук.
Мій день проходив наступним чином: вранці - оперативка, на якій вирішується, що робитимемо протягом дня, на яких полях, якою технікою і що для цих робіт потрібно. Після цього, під час зустрічі з трактористами, роздавав завдання та уточнював у процесі деталі.
Після цього – робота в офісі: планування сівозміни на наступний рік, формування плану посівів та плану збирання. За тим починається найважливіша частина роботи агронома – виїзд на поля.
Кожне поле – це як людина, неповторне. Має свої хвороби та проблеми, свої характеристики та можливості. Поля можуть бути через дорогу, однак одне може хворіти, а друге бути цілком здоровим. На одному може гарно вродити соняшник, на іншому – ніяк. На самому полі треба уважно придивлятися до рослин: як вони себе почувають, чи достатньо їм добрив, чи не хворіють вони.
Якщо ж під час виїзду виявляли хворобу, то під контролем ментора ставили діагноз та оцінювали ЕПШ – економічний поріг шкодочинності. З цими даними на руках консультувались із представниками компаній-постачальників засобів захисту рослин, щоб знайти не просто ліки від хвороби, але й економічно обґрунтувати їхнє використання.
Після того, як визначились із ліками, створювали план робіт. Зважаючи на низку параметрів, вирішували, коли, як та яким чином ці ліки рослинам доставляти. Бо, наприклад, деякі засоби дієві лише вночі, а іншим потрібна менша вологість і так далі.
Якщо ж виїзд проходив без проблем, діяли згідно з планом. Якщо, наприклад, був посів – перевіряли глибину та якість посіву, наглядали за налаштуваннями сівалки. Якщо ж збір, то там були інші завдання: перевіряти культуру на готовність до збирання.
Наприкінці дня – знову проводили нараду: звіти за день, що минає, та обговорення планів. Далі – або додому, або знов на поле, закінчувати нагальне.
Щодня я накопичував багато інформації, навичок, спостережень. Вони потребували (і, відверто кажучи, все ще потребують) збору та аналізу, систематизації та запам'ятовування. Окрім практичних моментів, долучився до великої кількості літератури, яку треба прочитати, щоб ґрунтовно розбиратися, з чим саме ти працюєш. Без цих знань на полі нема чого робити.