Професійне вигорання — пандемія сучасності. Як ідентифікувати та побороти недуг.

Часто професійне вигорання визначають як банальну втому від роботи, однак, це судження вкрай хибне, адже від другого можна позбавитися доволі швидко, а ось від першого — ні. Дослідники та психологи стверджують, що найчастіше професійне вигорання трапляється з пефекціоністами та трудоголіками, а також емпатійними та емоційними людьми, які близько сприймають до серця все, що відбувається довкола. Серед «найсприятливіших» професій виокремлюють ті, які найбільш тісно пов'язані з великою кількістю людей та ризиків. Проте говорити сьогодні про дані фактори з огляду на війну не зовсім доречно, адже професійне вигорання розширює межі свого впливу на здавалося б невразливих осіб. За оновленими даними ВООЗ, професійне вигорання не є хворобою, а синдромом, проте, супутні симптоми якого впливають на стан здоров'я та можуть провокувати виникнення захворювань.

Експертка ринку праці Тетяна Пашкіна розповідає, що за своєю природою емоційне вигорання більш притаманне для жінок, в силу їхньої генетично зумовленої підвищеної емоційності, однак, саме для чоловіків його перебіг та наслідки значно гірші. Чому так трапляється? За словами експертки, чоловіки рідше звертають увагу на свої відчуття та відкидають їх, вважаючи не такими важливими та серйозними. Проте професійне вигорання не виникає в один день — це тривалий та поступовий процес виснаження емоційних, розумових та енергетичних ресурсів, що відбувається на фоні хронічного стресу, ідентифікувати та визнати який доволі складно. Зазвичай ті, хто знаходиться в стані професійного вигорання, відчувають цілковиту втрату сил, інтересу до своєї роботи, а також демотивацію та байдужість до подальшого розвитку.

Професійне вигорання завжди є наслідком певних неправильних дій, які робить сам працівник, або його перебування в несприятливих умовах, створених роботодавцем. Часто це поєднання першого та другого.


Причина перша — систематичні великі навантаження та відсутність справедливої винагороди.
Велика кількість робочих завдань не є чимось поганим. Погано, коли усе це потрібно було зробити «на вчора», і це вже негласне правило. Декого постійний біг та виклики драйвлять, але відсоток таких людей зазвичай доволі невеликий у порівнянні з більшістю про яку йде мова. Ще один фактор, який підвищує життєздатність працівника в даному процесі — достойна винагорода у вигляді високої зарплатні та кар'єрного просування. Проте у більшості випадків про це не йдеться. Непропорційно надмірне навантаження на одну людину стає причиною виникнення стресу, особливо у стилі терміни та без рівноцінної винагороди. Так втрачається цінність себе як професіонала та ентузіазм до покращення результатів. В результаті зникає інтерес до роботи.


Причина друга — стерта межа між професійним та особистим життям.
Бажання встигати все та досягати більше змушує забирати роботу додому, а особисті справи вирішувати в робочий час. Таке змішування сфер ні до чого доброго не призводить. Дисбаланс часто породжує відчуття провини за погано виконану роботу чи невиконані обіцянки перед близькими.


Причина третя — відсутність сенсу та видимих результатів роботи.
Ви працюєте, витрачаєте багато часу та сил, а вас та вашу роботу всеодно не помічають. Коли ви не можете ні на що впливати і не маєте свободи дій, приходить зневіра та розчарування у власних силах.


Причина четверта — ви граєте роль ні то «сірого кардинала», ні то «другої скрипки».
Ви багато та наполегливо працюєте, без ваших зусиль поставленні задачі не були б реалізовані. Ви сповнені ентузіазму та віддаєте всього себе очікуючи, що ваші старання гідно оцінить, однак, овації за це отримує інша людина, наприклад, ваш безпосередній керівник. Так зникає мотивація працювати на результат.


Причина п'ята — ви накопичуєте негатив, але не позбуваєтеся його.
Зібрати негатив можна навіть по дорозі на роботу, що викликатиме асоціації з самою роботою. Накопичення негативних емоцій, неможливість проговорити їх та висловити своє невдоволення — це міна сповільненої дії. Ви все одно «вибухнете», тому краще позбуватися негативу систематично, ніж один раз та «гучно». Позбуватися негативу допомагає заняття спортом, використання спеціальних технік, чесна розмова з людиною, якій довіряєте. Заміщуйте негативні емоції позитивними.


Причина шоста — робота в позаробочий час.
Робота в позаробочий час має право на життя тільки у форс-мажорних обставинах. Варто зазначити, що форс-мажорні обставини не можуть носити систематичного характеру, інакше це стиль роботи та корпоративна культура. Робота — це велика частина, але не все життя. Нехтування відпочинком, вихідними, адекватним харчуванням та розвагами на користь роботи — прямий шлях до вигорання.


Причина сьома — висока конкуренція та постійні зміни.
Людям притаманне прагнення до стабільності, однак, якщо працівник не може ствердитися у своїх компетенціях через постійну необхідність їх змін на ринку праці, тоді знижується його самооцінка і виникає бажання залишити справу взагалі.


Причина восьма — великий потік спілкування з незнайомими людьми.
Пригадайте як часто ми надаємо перевагу текстовому спілкуванню у месенджерах, замість одного дзвінка. Більшість людей не люблять спілкуватися з незнайомими людьми — це викликає стрес. Коли це відбувається постійно, а характер спілкування часто носить негативний характер, тоді ймовірність професійного вигорання істотно збільшується. Найчастіше від цього страждають працівники служб підтримки, продавці, рекрутери, комунікаційники, соціальні працівники тощо.


Причина дев'ята — відсутність життя поза роботою.
Життя за схемою «дім-робота-дім-робота…» не залишає місця для нових вражень та отримання позитивних емоцій. Кожен день схожий на попередній, що пригнічує настрій та загальний стан. Загалом все доходить до ситуації в якій складно зрозуміти у чому сенс роботи, якщо окрім неї немає більше нічого.


Причина десята — подразники серед робочого колективу.
Не варто недооцінювати важливість взаємодії у колективі. Часом один працівник може пригнічувати іншого в силу своїх поведінкових та психологічних особливостей. Токсичні співробітники часто є причиною стресу, що впливає на якість роботи та поведінку працівника у колективі загалом.

Ми вже зазначали, що професійне вигорання не трапляється в один день, а тому його складно ідентифікувати. Тетяна Муратова, керівниця відділу маркетингу та промоції міжнародного агентства з працевлаштування EWL Partners розповідає про етапи вигорання та що з ними робити.


Запал
На першому етапі відбувається ейфорія від прийняття на роботу, отриманого проєкту, здобутих результатів та перспектив. Хочеться працювати ще більше та доводити, що ви варті кращого. Звісно ви берете все більше роботи, затримується в офісі, або працюєте ще додатково вдома. У вас з'являється спокуса почувати себе кращим за інших. Вам все вдається і ви щасливі. Однак паралельно відбуваються речі, яких ви не помічаєте. Ви починаєте віддалятися від сім'ї та близьких, вважаєте, що відпочинок вам не потрібен, погано та хаотично харчуєтеся.

Як варто діяти?
На першій стадії людина не помічає нераціональне використання власних ресурсів, тому не розуміє всієї шкоди. Головне, що варто зробити — змінити своє ставлення до роботи на більш адекватне, а також зрозуміти, що робота це не спринт, а марафон. Для того, щоб бігти довго, необхідно раціонально використовувати власні ресурси. На даному етапі варто зайнятися тайм-менеджментом та робити свої робочі дні структурованими та продуктивними в рамках конкретного часу.


Втома
Другий етап є фізичним продовженням наслідків першого. Ще на попередній стадії організм відчув гострий стрес, який вже перейшов у хронічну форму. Відбулися порушення в гормональній системі та роботі наднирників. Тому вже на стадії втоми відбуваються фізичні прояви такої нераціональної роботи: погіршується чи зникає сон, підвищується тривожність та дратівливість, з'являються розлади харчової поведінки, випадіння волосся та чутливість зубів, можливі герпеси та стоматити.

Як варто діяти?
На даному етапі експертка рекомендує відпочивати правильно та якісно, без відволікань на хатні справи чи навчання. По-перше, спілкуйтеся з колегами по робочих питаннях тільки в рамках робочого часу. По-друге, один день на тиждень повністю змінюйте обстановку, наприклад, сходіть в басейн або поїдьте на природу. Також фахівчиня зазначає, що в рамках одного місяця корисно відпочивати декілька днів поспіль. Протягом року у вас повинен бути місяць відпустки, тому беріть її навіть якщо не плануєте кудись їхати.


Виснаження
Третій етап — це вже про чіткі сигнали, які неможливо не помітити. Організм нагадує натягнуту струну або стиснуту пружину. Від продуктивності та запалу не залишилося нічого. На зміну цього приходить відчуття того, що все валиться з рук, а і без того низькі робочі показники падають ще більше.

Як варто діяти?
Фахівчиня рекомендує взяти тривалу відпустку від роботи на 3-6 місяців — сабатікал. До речі, навіть міністр економіки і кліматичної політики Нідерландів Бас ван'т Ваут протягом мінімум трьох місяців не працював через вигорання, тому і ваша відпустка не зупинить оберт планети. Така пауза дає можливість поглянути на своє життя збоку, набратися сил та ідей. Після цього нерідко відбувається зміна роду діяльності та професії.


Невідворотне виснаження
На четвертій стадії людина повністю втрачає сенс своєї роботи та починає ненавидіти її, хоча і кинути не може також. Змінюються та нівелюються уявлення про життєві цінності, емоційне ставлення до світу стає плоским, людина виявляє байдужість до всього, навіть до власного життя. Цей стан знаходиться на межі з депресивним та часто провокує виникнення залежностей. На даному етапі у людини руйнуються стосунки з сім'єю. Ще одна характерна ознака невідворотного виснаження — психічна та фізична деградація.

Як варто діяти?
Вихід один — зміна роботи чм професії взагалі.

По-перше, обов'язково розмежовуйте роботу та особисте життя. Створюйте для себе умовні сигнали, які означатимуть для вас початок та кінець робочого дня. Якщо ви працюєте віддалено — робіть паузи, щоб вирішувати власні питання, тільки не робіть усе паралельно. Також можете експериментувати з графіком, якщо це можливо.

По-друге, плануйте свою роботу та дотримуйтеся графіку. Не беріть роботу у позаробочий час та навчіться говорити «ні», якщо ви не можете чи не маєте ресурсу виконати завдання, яке знаходиться поза межами ваших компетенцій, плану чи обов'язків.

По-третє, якісно відпочивайте та відновлюйте свій організм. Достатньо спіть та отримуйте позитивні враження, які невілюватимуть негативні прояви роботи. Звертайтеся за допомогою до друзів та близьких, якщо є необхідність поговорити.


Як побороти вигорання, яке вже трапилося
Перш за все варто зазначити, що жодна відпустка не буде ефективною, якщо ви не зрозумієте причин вигорання та не зміните свій підхід до роботи, тому:

• зменшіть своє навантаження та розставте пріоритети так, щоб баланс між роботою та особистим життям не порушувався;
  
• візьміть паузу, щоб перевести подих та фізично відпочити;
  
• налагодьте стосунки з рідними та близькими, якщо вони встигли погіршитися, поясність причини того, що трапилося;
  
• постарайтеся збагнути конкретні причини професійного вигорання та проаналізуйте їх для того, щоб позбутися або уникати цього в майбутньому;
  
• змініть своє ставлення до роботи — позбудьтесь перфекціонізму та нездорового трудоголізму, який змушує затримуватися на роботі чи жити на ній;
  
• відзначайте свої досягнення, навіть невеликі. Хваліть себе за них бажаними покупками чи враженнями;
  
• дізнайтеся як почувають себе ваші колеги. Якщо проблеми тільки у вас, можливо, вам не підходить ця робота;
  
• не нехтуйте здоровим сном, адже дослідження кажуть, що навіть 1 систематично недоспана година щоночі може впливати на здатність швидко мислити та діяти;
  
• здайте базові аналізи та закрийте дефіцити, при виснажливій роботі та стресі вони обов'язково з'являться;
  
• знайдіть хобі, яке допоможе наповнюватися новими враженнями та переключатися з робочого режиму на відпочинок;
  
• займайтеся спортом, адже це хороший спосіб знімати стрес та підвищувати рівень ендорфінів. Також спорт допоможе вивільняти свою агресію екологічно;
  
• звертайтеся до психолога, якщо розумієте, що самостійно впоратися не в змозі;
  
• делегуйте частину своїх професійних чи домашніх обов'язків;
  
  

Професійне вигорання — це серйозна проблема, яка торкається більшості людей у всьому світі. Варто розуміти, що чим довше людина накопичує внутрішнє напруження, тим яскравіше проявлятиметься вигорання. Саме тому замість відчуття радості за здобуті досягнення, з'являється спустошення. У зв'язку з цим важливо відстежувати у себе симптоми професійного вигорання та вживати необхідних заходів ще на ранніх стадіях.

Довідково:

«АгрокебетиPRO: навчання, менторство, працевлаштування та підприємництво» — спільний проєкт освітньої програми «Агрокебети» та асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», який реалізується за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України». Мета ініціативи допомогти молодим спеціалістам знайти своє місце в агро, розвинути потенціал, здобути професійний досвід та удосконалити наявні навики. Сприяти охочим та зацікавленим аграріям у кар'єрному розвитку та підтримці постраждалому бізнесу.