Робота учасника №10 всеукраїнського конкурсу «Перспективний агрополітик України 2020»

Сільське господарство України з року в рік доводить свою важливість у економіці держави. Тому дуже відчутним для кожного з нас є відсутність єдиної державної стратегії розвитку сільського господарства країни.

Далі будуть наведені кілька думок про те як би мало розвиватися сільське господарство у короткостроковій перспективі.

Ринок землі, питання, яке максимально піддалося піару, через що турбує ледь не кожного, незалежно від того чи розуміють вони навіть значення слова пай. На мою думку ринок обов'язково має бути, у максимально відкритому стані, введений максимально швидко.

Важливо забезпечити доступ юридичних осіб іноземців до ринку, особливо тих компаній, які вже досить значний час працюють на українській землі. Незважаючи на те, що популяризується думка, що іноземці будуть знищувати українські ґрунти, я навпаки думаю, що більше потрібно боятися українського виробника, особливо дрібного, який часто діє в обхід навіть існуючих законів не говорячи вже про ті шпаринки, які ще залишаються в законодавстві. Та і у людській пам'яті ще свіжі спогади про те, як відбувся розвал колгоспної системи. Адже відбулася не реорганізація системи господарювання, а банальна крадіжка пайового майна, та повна руйнація активів тими ж людьми, які у цих колгоспах і працювали.

Виходячи з того, що ринок землі має бути максимально відкритим для кожного стає важливим питання державної підтримки для тих, хто цього насправді потребує.

Український агробізнес є бізнесом у прямому розумінні. В українських холдингів ми бачимо створені ланцюги постачання у вигляді: виробництво-переробка-експорт продукції. Тому важливо для них створити комфортні умови ведення бізнесу, та систему їх контролю, яка буде допомагати та дійсно контролювати, а не заважати веденню бізнесу.

Ми бідна країна, тому ті невеликі кошти державної підтримки варто витратити на підтримку невеликих фермерських та малих сімейних домогосподарств. Це стосується і доступу до дешевих кредитів на купівлю землі, після відкриття ринку, доступу до якісної техніки, посівного матеріалу, ЗЗР, добрив та іншого.

І певно те, що найбільше турбує мене як молоду людина, вихідця з невеликого села на Полтавщині – розвиток сільських територій України.

Це питання не можна розглядати без агробізнесу, який дуже часто є єдиним місцем прикладання праці для жителів сільських територій. Важливим є популяризація сільського господарства для молоді, виведення його зі стереотипів більшості людей, які залишилися після Радянського Союзу. Тут знову важливо звернути особливу увагу на малі фермерські та невеликі сільськогосподарські підприємства, як основне місце для роботи населення, в тому числі молодого.

Великі холдинги продовжуватимуть гонку з неефективністю, в тому числі за таким показником, як кількість працюючих на гектар. Тому забезпечити розвиток сільських територій може лише розвинений агробізнес, особливо переробна галузь сільського господарства та проекти в довгу, такі як ягідництво, садівництво, овочівництво та особливо тваринництво.

Тому на мою думку розвиток сільського господарства в Україні можливий лише у тісній співпраці між державою, великими та малими агропідприємствами. Адже всі ми маємо не боротися з один одним, а допомагати та піднімати якість сільськогосподарської продукції на світовому ринку.