Мені, як вихідцю із села, що бачив ціну людській праці та безпосередньо належав до даної культури, хочеться бачити, що настане час, коли із силами та здоров'ям сільських жителів почнуть ручатися. Адже їх внесок, зокрема в економіку держави та її благоустрій, безцінний. Я вірю, що провінційний народ нарешті отримає те на що заслуговує: належні умови для праці та заохочувальні результати.
Насправді важко оцінити діяльність правлячої верхівки в певному напрямі, так як безпосередньо кожен з нас, не має доступу до всієї інформації та не завжди може оцінити перспективу того чи іншого рішення. Але на мою думку, земляна реформа, як мінімум, в цивілізованому її розумінні, мала бути запроваджена в обов'язковому порядку. У нашому випадку вона має бути допрацьована, і безумовно, із врахуванням думки людей, які безпосередньо працюють на землі і мають певний досвід. Я радий, що за допомогою даної реформи ми зможемо заслужено розпоряджатися своєю землею. У випадку розумного врегулювання, можливість закупати іноземцями землю також зіграє важливу роль: будуть будуватися іноземні виробництва, тим самим залучатимуться їхні інвестиції і що дуже важливо, створюватимуться гідно оплачувані робочі місця для наших громадян. Земля це товар, яким його власники мають право вільно розпоряджатися.
Сільське господарство занепадає, тримається переважно на діяльності приватних підприємців та монополіях олігархів. Для розвитку С/Г має залучатися більше інвестицій із бюджету. В такому випадку буде реконструйовуватися інфраструктура, закупатися більш досконале обладнання та техніка, що зумовить інтенсивний тип розвитку, замість екстенсивного.
Було б нерозумно не згадати про цінність нашої землі з погляду родючості. Із таким потенціалом інвестиції в С/Г з часом приносили б колосальні кошти в бюджет. В тому числі, шляхом експорту С/Г продукції. На даний момент, Україна і без того посідала не останні місця із експорту посівних та продуктів тваринництва, що говорить про те, що стартовий ринок збуту країна вже має і далі має бути мета закріпитися на ринку, шляхом збільшення якості та кількості продукції, для ведення достойної конкуренції.
Але основною вадою розвитку села стала безумовно урбанізація, яка тягне за собою занепад сільських територій. Кадри відтікають до більш цивілізованих міст в пошуках більш облаштованого життя та працевлаштування, через брак робочих місць та інфраструктури в селах. Необхідно відновлювати доступ до сіл: ремонт непрохідних доріг, підвезення продуктів та засобів забезпечення життєдіяльності, відновлення першочергової інфраструктури: медицини та безпеки життєдіяльності, утворення нових агропідприємств. Комфортні умови життя, гідна оплата праці та в додачу наша природа з її чистим повітрям знову поманять громадян до сіл та селищ.