Робота учасника №2 всеукраїнського конкурсу «Перспективний агрополітик України 2020»

Державна регуляторна політика в аграрній сфері економіки України

Україна за природно-ресурсним та аграрним потенціалом посідає одне з провідних місць у світі. Однак цей потенціал використовується занадто неефективно, а агропромисловий комплекс України за рівнем розвитку значно відстає від передових країн світу і ЄС. Причинами такого стану є: нераціональна організація виробництва, низька інвестиційна привабливість, недостатня та неефективна державна підтримка.

Тому, проведення системних реформ в агропромисловому комплексі в
середньочасовій перспективі 5-7 років має сприяти забезпеченню технологічного переоснащення галузі перетворивши її на ефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках сектор економіки.

Для цього, на нашу думку, необхідно створити умови для залучення інвестицій, які сприятимуть раціональному використанню потенціалу аграрного сектору, підвищення конкурентоспроможності виготовленої продукції та розвитку сільського господарства на інноваційних засадах у контексті євроінтеграції. Зокрема, слід врегулювати наступні питання, що пов'язані із:

1. Забезпеченням передбачуваності регуляторної політики держави, що
можливо досягти шляхом відмови від будь-яких обмежень експорту
сільськогосподарської продукції та адміністративного втручання в її ціноутворення.

2. Удосконаленням земельних відносин. Для цього необхідно:
- створити передумови для функціонування ринку землі, зокрема шляхом
проведення інвентаризації земельних ресурсів, завершити видачі державних актів на право власності на землю, що не зазначена в загальнодержавному кадастрі, визначити межі земельних ділянок в натурі (на місцевості);
- удосконалити методичні підходи до грошової оцінки земель різних
категорій з метою визначення їх реальної ринкової вартості;
- створити дієву інфраструктуру ринку землі;
- спростити механізм виділення земельних ділянок під будівництво.

3. Удосконаленням механізмів державної підтримки сільськогосподарських
виробників, що можна досягти шляхом:
- розроблення та впровадження програм розвитку найменш прибуткових
галузей рослинництва і тваринництва. Як відомо, тваринництво є більш затратною галуззю, ніж рослинництво, тому потребує більшої дотаційної підтримки. Проте, у 2020 році підтримка галузі тваринництва згідно із прийнятим Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» становить 1 млрд грн, що на 2,5 млрд грн менше, ніж було передбачено бюджетом на 2019 рік;
- гармонізації системи стандартизації сільськогосподарської продукції з
нормами ЄС;
- захисту українських товаровиробників від імпорту низькоякісної
сільськогосподарської продукції за рахунок використання технічного регулювання, дозволеного СОТ;
- розвитку кредитно-фінансових механізмів підтримки сільськогосподарських виробників, у т.ч. лізингу сільськогосподарської техніки;
- отримання сертифікатів якості сільськогосподарськими виробниками з
метою виходу на зовнішні ринки.

4. Підвищенням ефективності державного управління агропромисловим
комплексом і вагомою роллю місцевих органів виконавчої влади, що сприятиме перерозподілу на користь місцевих органів влади повноважень і коштів, необхідних для реалізації проектів комплексного розвитку сільських територій.

Отже, головна та активна роль у вирішенні проблем розвитку агропромислового комплексу належить державі, а саме: переведення сільського господарства на інноваційні засади; збільшення фінансової підтримки; підвищення якості, конкурентоспроможності виробленої продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках; встановлення мінімальних закупівельних цін на продукцію АПК; забезпечення доступності продуктів харчування для всіх верств населення тощо.