Робота учасника №3 всеукраїнського конкурсу «Перспективний агрополітик України 2020»

З моєї точки зору, Україна за 5-7 років може вдосконалити аграрну політику настільки, що нічим не поступиться іншим державам, що є лідерами в успішному вдосконаленні аграної політики, наприклад, у підвищенні продуктивності навіть у несприятливих кліматичних умовах. Для цього потрібно чітко визначати проблеми та мету, аналізувати і передбачати можливі недоліки, а також приймати найбільш доцільні рішення, після чого, за потреби, їх коригувати в більш ефективному напрямку.

Питання земельної реформи в Україні нині дуже актуальне, що, на мою думку, має позитивний характер. Слід зауважити, що ринку земель сільгосппризначення немає лише у кількох країнах світу серед яких і Україна. Я вважаю, що запровадження ринку земель сількогосподарського використання необхідне і в Україні, оскільки Україна є аграрною державою і без сумніву може займати провідне місце серед країн з розвиненим сільським господарством. З правильним підходом до цього питання, тобто після глибокого аналізу всіх чинників, що можуть відіграти негативний вплив та після постановки мети: за рахунок запровадження ринку землі зменшити рівень безробіття в країні, рівень монополітизованості виробництв сільськогосподарської продукції, покращити розвиток галузі тваринництва, що зменшить деградацію українських земель та позитивно вплине на якість продукції, а також підняти рівень життя в українських селах, тощо; Україна зможе стати лідером серед аграрних держав.

Регуляторна політика в Україні потребує вдосконалення, оскільки вона передбачає недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, що не завжди позитивно впливає на екологічний стан територій, що розташовані при сільськогосподарських землях. Згідно з Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» принципами державної регуляторної політики є: доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки, що, на жаль, не завжди дотримується при прийняті тих чи інших рішень.Тому при впровадженні досконалої регуляторної політики стан розвитку господарств та продуктивне використання ресурсів може покращитися у рази.

На мою думку, переважна частина сількогосподарської сировини повинна залишатися в Україні і перероблятися українськими заводами та фабриками, а вже потім у вигляді готової продукції відправлятися на експорт. Міжнародна торгівля сировиною сількогосподарського походження може бути актуальною лише при умові високого рівня переробки цієї сировини в Україні та її надлишку. Українська сількогосподарська сировина має високі якісні показники, що при експорті має велике значення та додає попиту. Тому в плані міжнародної торгівлі Україна є затребуваною, але з точки зору економіки сировину вирощену на українських землях вигідніше переробляти в українських заводах і лиш тоді експортувати.

Державна підтримка в умовах кризи та нестабільної економічної ситуації, які присутні в Україні не перший рік, є дуже необхідною, особливо для невеликих фермерських господарств. Проте, як показують приклади країн-лідерів у розвитку аграрної політики, відмова від державної підтримки у вигляді дотацій чи субсидій, але створення сприятливіших умов для розвитку малих фермерських господарств – сприяють зростанню АПК. Тому, на мою думку, замість того, щоб збільшувати податки та цим самим створювати гірші умови для існування фермерських господарств, а потім виплочувати їм допомогу у вигляді дотацій, більш раціональними будуть дії, в напрямку полегшення умов існування таких господарств, а саме спрощення умов кредитування, зменшення податків і т.д.

Питання про розвиток сільських територій в Україні в наш час є надактуальним, адже багато сіл поступово просто зникають з карт. Цим повинна займатися не лише держава, а й фермерські господарства, що знаходяться в селах або поблизу. Нині в Україні є багато великих агрохолдингів, які мають сільськогосподарські угіддя у багатьох селах і підтримують ці села своєю допомогою у школах, дитячих садочках, тощо, але цього для запобігання занепаду сіл, на жаль, замало. Тому розвиток такого напрямку є також надзвичайно важливим, в тому числі для позитивного впливу на фермерські господарства.