Сьогодні сільське господарство забезпечує суспільство усіма необхідними продуктами харчування, воно має здійснюватися з урахуванням вимог економічних та екологічних законів, та сприяти вдосконаленню територіальної структури і пропорційності розвитку агропромислового комплексу загалом. Розвиток та становлення різних форм власності і видів господарювання є головною передумовою підвищення ефективності його функціонування. В умовах євроінтеграційних процесів в Україні гостро постало питання розвитку сільського господарства та сільських територій, адже зміни які відбуваються протягом останніх років в державі не сприяють підвищенню рівня життя сільського населення.
Нині розвиток сільських територій в ЄС розглядається як невід'ємна складова регіональної політики. В багатьох країнах Європи розвиток сільських територій став складовою державних стратегій регіонального розвитку, стратегій розвитку окремих регіонів, а політика розвитку міст, як центрів економічного розвитку держав стала поширюватись і на території поза містами - сільські території. Саме у об'єднанні міст та сіл можна домогтись більш збалансованого розвитку усіх територій.
В Україні за останні роки, коли відбувалася зміна пріоритетів державної регіональної політики на основі європейського досвіду, політика розвитку сільських територій була визначена фактично частиною політики регіонального розвитку. Для України, де рівень урбанізації є одним із найнижчих в Європі, а частка сільськогосподарського виробництв в структурі ВВП держави є найвищою серед європейських країн, політика сільського розвитку має бути однією з головних в складі державної регіональної політики.
Пріоритетним завданням сьогодення для Українського аграрного сектору є об'єднання зусиль місцевих громад та сільськогосподарських виробників, що в результаті забезпечить підвищення конкурентоздатності сільського господарства і сприятиме розвитку сільських територій на основі принципів сталого розвитку та відповідно до міжнародних стандартів.
Серед стратегічних пріоритетів реформ в аграрній сфері України виділено:
-створення стабільної правової системи, що відповідає міжнародним стандартам;
-сільський розвиток – відродження українського села;
-сприяння розвитку аграрної освіти, науки та сфери дорадчих послуг;
-захист довкілля та управління природними ресурсами, зокрема лісовим та рибним господарством.
На наш погляд, модернізація системи управління розвитком сільських територій України повинна орієнтуватися передусім на нову концепцію їх подальшого розвитку – багатофункціонального за формою та екологічно збалансованого за змістом. Важливим орієнтиром при цьому є Спільна аграрна політика ЄС, яка в останні роки все більше орієнтується на досягнення балансу між двома векторами: ринковою політикою та сприянням розвитку сільських територій.
Сучасна політика «розвитку сільських територій» має передбачати наступне:
1. складатися із трьох частин: підтримка сільськогосподарських виробників, захист довкілля, підтримка комплексних проектів розвитку сільської інфраструктури.
2. проекти розвитку сільських територій повинні бути підкріплені підтримкою сільськогосподарських виробників.