Які аграрно-політичні рішення в Україні є історично важливими

Україна завжди сприймалася на світовій арені як аграрна держава. І для цього дійсно були всі передумови. В першу чергу, це звичайно великі площі чорнозему - одного з найбільш родючих грунтів. Також у нас цілком сприятливий клімат для ведення аграрного бізнесу. На поточний момент Україна вважається одним з найбільших постачальників зернових в Європі, а також входить до числа лідерів з виробництва соняшникової олії.

Аграрний сектор в поточному вигляді — це результат довгої низки важливих рішень і реформ, які приймалися протягом більш ніж 150 років. У нашій статті "15 ключових людей в історії сільського господарства", ми вже розповідали про найважливіші події аграрного сектору у світовій історії і про осіб, що стояли за ними. Тепер ми розглянемо ключові події саме в українському сільському господарстві, які відбувалися не тільки після проголошення незалежності, а й задовго до того, щоб не втрачати загальну картину.

Дана реформа є продуктом переходу до капіталістичної економіки. Прийняв її Олександр II, 3 березня 1861 року. У слідстві розкріпачення селян, крім вже існуючих поміщицьких господарств, почали з'являтися так звані селянські. Люди отримали землю і також право викупу частини земель поміщиків. Тоді була створена і система "селянської громади", з метою закріплення місця проживання за людиною. Багато хто сходиться на думці, що саме вона стала блокатором розвитку капіталістичних відносин на селі.

Аграрна реформа 1861 року дозволила значною мірою прискорити розвиток аграрного сектору. За її допомоги, під кінець 20 століття Україна змогла надолужити упущений прогрес і скоротити відставання від провідних сільськогосподарських країн Європи.

Реформа була спрямована, що допомогти в розвитку найбільш активної частини селянства. Фермери отримали можливість виходу з громад і організації хутірських, відокремлених володінь. З цією метою їм видавалися пільгові кредити на купівлю землі. Ці зміни стали початком приватно-капіталістичної аграрної справи в Україні.

В результаті революції 1917 року і утворення Української Народної Республіки було прийнято рішення монополізувати сільське господарство від землі до виробництва і торгівлі. Однак, вектор Столипінської реформи не змінювався, селянські господарства продовжували отримувати допомогу аж до 1929 року.

Колективізація полягала в повній передачі аграрного сектора до колгоспно-радгоспної системи. Всі землі стали узагальненими, великі і середні приватні підприємства були просто знищені. У такому руслі пройшли наступні 60 років українського сільського господарства.

Проголошення незалежності України і перехід на ринкову економіку — ці події стали каталізатором відродження аграрного сектору. У 1990 році було прийнято рішення про введення приватної власності на землю і відповідна земельна реформа. На той момент, на території нашої країни працювало приблизно 10 тисяч колгоспів і 2 тисячі радгоспів, всі вони зазнали реформування.

Станом на 2002 рік в Україні функціонувало вже понад 43 тисяч фермерських угідь, більше 9 тисяч господарських товариств, 4 тисячі приватних підприємств, 2 тисячі кооперативів і всього 570 підприємств державного володіння. Також по країні налічувалося близько 5 млн особистих селянських господарств, на плечі яких випала левова частка забезпечення країни продовольством в період реформування.

Масштаби змін були дійсно глобальними. По суті, все сільське населення було так чи інакше в цьому задіяно. Понад 6 мільйонам колишніх працівників колгоспів / радгоспів було видано землю і необхідні кошти для ведення господарства. Сама структура аграрного ринку була повністю видозмінена, навіть буде правильніше сказати - новостворена. Замість заготівельних підприємств відкрилися товарні біржі, торгові палати і кооперативи.

Нова економічна система вимагала якісного державного забезпечення. Для аграрного сектору був введений пільговий статичний податок, а також бюджетна компенсація від вартості сільгосптехніки. Багато з цих рішень приймалися на основі досліджень, проведених вченими на базі Національного наукового центру Інституту аграрної економіки.

Реформа 1990 року повернула сільське господарство в правильне русло, його ефективність і конкурентоспроможність значно зросли. Зараз ми є одним з головних виробників соняшникової олії в світі, поставляємо величезну кількість зернових і технічних культур в країни Європи і не тільки. Продуктивність праці та рентабельність господарств знаходиться на високому рівні.

Також варто відзначити, що не стоїть на місці і аграрна освіта. Всього за півтора року ви можете отримати всі необхідні знання в сфері аграрного бізнесу. Навчальна програма «Агрокебети» включає в себе такі дисципліни як рослинництво, тваринництво, менеджмент, земельне право та інші цікаві предмети. Отримавши диплом, ви зможете як працювати агрономом на великому підприємстві, так і відкрити свій власний бізнес.

Що стосується ключових змін, запланованих на найближче майбутнє, то судячи з офіційних заяв Мінфіну України, вони швидше за все будуть. Всесвітній банк виділить нашій країні 200 млн доларів на аграрний кадастр і супутникове картографування. Договір вже підписаний, і навіть складений список завдань, на виконання яких підуть ці кошти:

• Створення та експлуатація державного аграрного реєстру;
• Інвентаризація землі, що знаходиться у власності держави та її подальше внесення в кадастр;
• Підвищення рівня обізнаності власників господарств про їхні права на землю, можливості їх захисту. Дізнатися більше про аграрне право ви можете з нашої статті "Поняття аграрного права як навчальної дисципліни, галузі законодавства і права";
• Організація супутникового картографування українських земель;
• Поліпшення системи держконтролю на кордоні (за вимогами ЄС);
• Розробка інформаційної системи про безпеку харчових продуктів.

Аграрний сектор України пройшов довгий і тернистий шлях. Ключовою подією в його історії з упевненістю можна назвати глобальну реформу 1990 року. Після неї українське сільське господарство значно піднялося в ефективності і прибутковості. Зараз Україна стабільно входить в рейтинги найкращих виробників зернових культур, поступово збільшуючи оборот. Найближчим часом можливі нові ключові зміни, зважаючи на інвестицій з боку Світового банку.