Портрет ідеального студента:
активність українського + цілеспрямованість німецького

Курс зі стратегічного менеджменту є частиною більш загального курсу програми - "Бізнес-менеджмент".

Він ставить за мету допомогти студентам зрозуміти:

✓ як приймати стратегічні рішення;
✓ де вони будуть знаходитися в структурі підприємств, які їх працевлаштовують;
✓ за який пласт питань вони будуть відповідальні у компанії;
✓ яким чином їх ділянка роботи співвідноситься з цілями і стратегіями їх компаній.

Якщо більш детально, то курс моїх лекцій дає основи розуміння, що таке "підприємство" на прикладі аграрного-продовольчих підприємств, яка організаційна структура підприємств, які ресурси наявні у підприємств, як ними розпоряджатися і як їх об'єднувати та комбінувати задля того, щоб діяльність підприємства була успішною не лише у короткостроковій, але й довгостроковій перспективі.

Найлегший спосіб отримати фідбек - це через комунікацію зі студентом під час лекцій. Дуже важливо, щоб студенти були активними і задавали питання, а не просто слухали інформацію, оскільки для викладача завжди важливо, чи його правильно зрозуміли, наскільки та інформація, яку він надає, корисна і наскільки можна рухатися далі разом зі студентам в пізнанні і обробці все нової і нової інформації.

Крім того, питання від студентів роблять саму лекцію більш живою і наповненою, тому викладач їм завжди радий.

В Агрокебетах це працює :) Принаймні такий досвід у мене.

Порівнювати українських та німецьких студентів напряму можна досить умовно, оскільки вони зростають та проживають у різних інституційних середовищах.

Однак, моє суб'єктивне враження, що студенти в Україні, принаймні візуально, більш активні і жадібні до знань, і це дуже великий плюс.

У той же час тією корисною рисою, яку українські студенти могли б запозичити у своїх німецьких колег, вважаю цілеспрямованість та концентрацію на дійсно важливих речах. З іншого боку, німецькі студенти мають можливість обирати багато предметів самостійно, при цьому вони набивають чимало гуль у процесі навчання, і це саме по собі є безцінним досвідом.

Якщо до української жаги та до знань додати німецьку цілеспрямованість, то, на мою думку, вийде ідеальний студент.

Почнемо з того, що я далеко не чужа людина і для інших подібних проєктів, які зокрема мав змогу впроваджувати, працюючи в Українському клубі аграрного бізнесу. Ми намагалися в різний спосіб об'єднати студентство і освітню галузь з бізнесом, щоб запобігти проблемі дефіциту кваліфікованої робочої сили в аграрних підприємствах України. Наприклад, були такі проєкти, як студентські змагання з успішних кейсів у сфері агробізнесу, які проводилися під час конференції "Ефективне управління агрокомпаніями". Зокрема студенти з різних аграрних вишів України разом працювали над розробкою моделей корпоративних та бізнес-стратегій агропідприємств, виходу компаній на ринок та виведення нових чи нішевих продуктів на споживацький ринок.

Ідея створити таку освітню програму, як "Агрокебети", висіла у повітрі давно, по-моєму ще з 2010 року. Проте, як показав досвід, для цього потрібен час, тому програму вдалось запустити тільки нещодавно.

Тому, для того, щоб позитивно відповісти на пропозицію викладати в проєкті, в мене не було ніяких перешкод. Я "в темі" давно і на особистому рівні знайомий з Алексом Ліссітсею, Оленою Ковтун, Анатолієм Остапчуком та іншими задіяними у підготовці проєкту людьми.

Ввважаю, що проєкт дійсно дуже значимий унікальний, не лише для України. Важливість підготовки менеджерів підприємств агробізнесу, які здатні самостійно приймати рішення, підтверджена як готовністю багатьох топ-компаній брати участь у якості партнерів та підтримувати Агрокебети, так і бажанням запрошених викладачів з-за кордону (і це не лише я) викладати у проєкті.