Найбільш поширені організаційні структури компаній

Якщо в двох словах, то це — інструкція користування, з якої стає зрозуміло, як компанія працює, хто в ній кому підпорядковується, хто веде всіх за собою і за яким принципом ухвалюються рішення.

Якщо у вас раптом виникло питання щодо необхідності продумування структури підприємства, то у нас з цього приводу є відразу три аргументи:

1. Організаційний механізм потрібен для того, щоб люди розуміли, в якому напрямку рухається компанія. В такому випадку буде набагато простіше налагоджувати порядок у колективі, вирішувати проблеми.
   
   
2. Чітко встановлена структура здатна об'єднувати працівників. Безумовно, кожен матиме свої відмінні риси, але загальна мета породжує командний дух. Більш детальну інформацію про налагодження взаємозв'язків в колективі ви зможете знайти в нашій статті «Що таке командна робота, чому вона така важлива і як впливає на успіх?»
   
   
3. Налагодження організаційних моментів - процес неминучий. В будь-якому випадку, відразу або з часом сформується певна структура. Інша справа, буде вона продуктивної чи ні. Заздалегідь продуманий механізм зможе принести чималу користь компанії.

Незалежно від того, який тип структури був обраний, в ньому будуть присутні три основні складові:

• Управління. Це може бути, як одна людина так і група людей. Від них залежить прийняття важливих для компанії рішень. Саме підготовкою таких фахівців для аграрної сфери і займається програма «Агрокебети». Дізнатися, чому ви зможете у нас навчитися, можна ознайомившись з навчальною програмою;
  
  
• Збірка правил. І мова йде не лише про заявлені, формальні правила. Неформальне регулювання також відіграє чималу роль;
  
  
• Розподіл праці. Це обов'язкова умова, але принцип його організації може бути різним, залежно від типу структури.

Далі ми розглянемо основні організаційні механізми, які визнані ефективними і використовуються в більшості компаній.

Даний підхід можна сміливо віднести до традиційних. Йому характерні функціональні підрозділи і відділи. А всі стратегічні і оперативні завдання вирішуються на верхньому рівні. Лінійна система вважається найпростішим традиційним механізмом. Її суть полягає в наявності налагодженого ланцюга інстанцій, рішення по якому спускаються зверху вниз. Найчастіше таку структуру можна зустріти в невеликих фірмах, наприклад в адвокатських конторах.

Завдяки жорсткій системі управління формується досить дисциплінований колектив. Також, серед переваг лінійного механізму можна відзначити швидке прийняття рішень і їх реалізацію, чіткий розподіл відповідальності. Присутні хороші можливості кар'єрного росту для старанних працівників.

Що стосується недоліків підходу, то це лише одностороння комунікація (зверху вниз), перевантаження роботою начальника відділу та прийняття важливих рішень всього однією людиною. Останнє до речі може стати для підприємства фатальним, якщо вищий керівник почне зловживати владою.

Цей підхід полягає в розподілі обов'язків по професійним навичкам. Тобто, крім генерального директора, є ще директора, які відповідають за свої сфери (директор з продажів, з виробництва, з маркетингу тощо).

Важливою перевагою функціональної структури є високий рівень спеціалізації. Кожен співробітник чітко розуміє свої обов'язки, має свою зону відповідальності. При правильно налагодженому робочому процесі завдання виконуються максимально швидко і ефективно.

Однак є у цього механізму і кілька мінусів. По-перше, важливі рішення як і раніше знаходяться на плечах однієї людини, а це не завжди добре. Другий недолік — низький рівень комунікації між відділами, що тягне за собою відсутність командної роботи як такої. Ну і по-третє, коли підприємство підросте, контролювати робочий процес буде важко. Тому таку структуру переважно використовують невеликі компанії.

Структура має на увазі розподіл співробітників по виробничому ланцюгу. Наприклад, компанія займається мінеральними добривами. Вони готуються випустити нову марку. У такому випадку для цього організовують відразу три ланки (або більше):

• Дослідження, розробка і випробування;
• Виробництво;
• Маркетинг.

Структурні підрозділи, які вже не використовуються (наприклад, коли продукцію знімають з виробництва) — закриваються. Рішення в дивізіональному механізмі приймаються швидко, через що в значній мірі підвищується продуктивність. Важливою перевагою є те, що при виникненні проблем з товаром, не потрібно довго з'ясовувати причину, тому як обов'язки детально розподілені між ланками.

Всі структурні одиниці в якійсь мірі автономні. Це скоріше недолік, тому що в такому випадку важче налагоджувати організаційні моменти. Також до мінусів можна віднести надто велику кількість рівнів і нездорову конкуренцію між підрозділами.

Це комбінована, найбільш складна система. Вона має під собою на увазі підпорядкування працівників одночасно кільком керівникам одного рівня. Як і у випадку з функціональною структурою, тут крім гендиректора є ще директора у певних сферах. В їх підпорядкуванні знаходяться працівники, які задіяні в різних проектах. Однак управління всередині проекту здійснює менеджер.

Перевагою цієї структури є поділ відповідальності між керівниками відділів. Також варто відзначити наявність менеджера проекту. Він займається спілкуванням з працівниками, налагодженням робочої атмосфери. До того ж він цілком може впливати на ситуацію, однак прийняття важливих рішень - обов'язок директора відділу. По суті, його основне завдання - стати своїм в колективі і мотивувати персонал. Дізнатися про роль мотивації в успішності компанії ви можете, прочитавши нашу статтю «Мотивація персоналу як інструмент управління якістю праці».

Головні недоліки матричної структури стосуються позиції менеджера. По-перше, він не має достатньої влади, щоб контролювати робітників, їх навантаження. По-друге, він не відповідає за визначення пріоритетних завдань. Однак, є версія матричної системи, де управління проектом лежить на плечах саме менеджера, а директор відділу лише дає консультації і розподіляє ресурси.

Розумне планування організаційної структури просто необхідно. Робити це потрібно відштовхуючись від цілей компанії та її спеціалізації. Процес структуризації управління можна умовно розділити на 3 етапи:

1. Горизонтальний поділ. Сюди входить навчання лінійних і штабних підрозділів, встановлення їх спеціалізації.
   
   
2. Організація системи співвідношення повноважень між різними посадами. Спочатку потрібно продумати основний ланцюг команд, потім розбити їх на більш дрібні ланки.
   
   
3. Розподіл сфер відповідальності і обов'язків.

Який би тип структури ви не обрали, важливо пам'ятати, що зациклюватися лише на одному підході не варто. Деякі механізми краще підійдуть для початку, коли підприємство тільки починає свій розвиток. І уже в міру зростання потрібно об'єктивно оцінювати ефективність керування та при потребі змінювати структуру.