Проект Агрокебети, або агроосвіта майбутнього
вже наступного року в Україні

Лише агропродовольчий комплекс, що ґрунтується на знаннях, може задовольнити поточні виклики суспільства і споживачів. Швидко мінливому суспільству сьогодні потрібні свого роду мультиталанти або працівники в аграрному секторі, які мають надзвичайно широку базу знань і різноманітні навички.

Вузькопрофільні спеціалісти на кшталт агрономів із захисту рослин або ж бухгалтерів у сільському господарстві залишаться в минулому. А відповідно — мають бути кардинально оновлені й підходи в українських аграрних навчальних закладах до змісту та навчально-викладацької діяльності та, з очевидних причин, адаптовані до кращих освітніх програм на міжнародному рівні. Що це значить?

Тільки те, що освіта в сільському господарстві повинна відповідати виключно вимогам ринку праці в агросекторі й не розчаровувати молодих людей вже під час навчання, а цементувати позитивне ставлення до агросектору протягом усього перебування в навчальному закладі. Ну і відповідно — бути свого роду поштовхом студентам до навчання протягом усього життя.

Не велика таємниця, що більшість студентів аграрних навчальних закладів ідуть вчитися не за власним бажанням, а за рекомендаціями батьків або ж неможливістю потрапити в інші навчальні заклади. А це означає, що українська аграрна освіта повинна значно підвищити свою привабливість для студентів, у тому числі й для іноземних.

Так зване «покоління Z» йде отримувати освіту, і у них величезний вибір спеціальностей і можливостей для навчання та отримання інформації по всьому світу. Безвізовий режим з ЄС для молоді є шансом отримати кращу і цікавішу освіту за кордоном вже зараз, а не чекати наступної «напівреформи» освіти від української політики.

Виникає цілком логічне запитання: «Чому ці молоді люди мають отримувати освіту в Україні й потім працювати в агросекторі України?». Або іншими словами: «Що агробізнес спільно з аграрною освітою зробили для того, щоб у молоді горіли очі при слові «агро», бо агро — це сексі?». Відверто кажучи, дуже мало.

Заклади агроосвіти стабільно жаліються на брак державних коштів та недофінансування, але не хочуть чи не можуть докорінно реформуватися, а агробізнес постійно плаче про нестачу кадрів, а при згадуванні «інвестицій в освіту» швидше ховається в кукурудзу.

Дізнайтесь що таке тайм-менеджмент у нашій статті за цим посиланням.

Що треба зробити?

Об'єднати зусилля агроосвіти та агробізнесу. Це чи не єдиний наш шанс не залишитися через деякий час на околицях глобального Агро 4.0. Ще не все для нас втрачено. І наш шанс стати привабливими для кращих студентів майбутнього полягає саме в мультифункціональності агробізнесу. А саме — зростаюча взаємозамінність та взаємозалежність сільськогосподарського та просторового землекористування з рештою економіки підкреслює необхідність залучення висококваліфікованих працівників, компетентних застосовувати передові знання не лише агротехнологічного спрямування, а також з інших дисциплін.

Дигіталізація, розумне землеробство, управління дронами, штучне м'ясо, вертикальні теплиці тощо — це лише невелика частина того, чим живе агробізнес сьогодні. Майбутнє агросектору — це інновації, а не фуфайка і кирзові чоботи, забруднені коров'ячим лайном. Саме інновації, екологічність, партнерство, орієнтованість на інтернаціоналізацію та соціальну відповідальність треба «продавати» молодим людям, а не псевдотрагічні байки про «село гине», «непродажність землі-матері», «корову-годувальницю» тощо. Не треба, бо це цікаво пенсіонерам, які на цьому виросли, і для них це згадування про їхні молоді роки, бо тоді саме «косив Ясь конюшину», а «ягода-малина в гості чекала».

Для сучасних підлітків, які виросли на смартфонах та сучасних гаджетах, ці всі пасажі знаходяться в історичному ракурсі до першого айфона. Тупо нецікаво. Як зробити цікаво? Освітня інновація в агросекторі повинна перебувати в тісному контакті з несільськогосподарською освітою, відповідно до високих міжнародних стандартів. Саме сучасне поєднання агробізнесу з IT, екологією, географією, комунікаційними та аналітичними навиками тощо може зробити агроосвіту привабливою не лише для виходців із села та дітей викладачів аграрних навчальних закладів, а й для кращих із кращих молодих людей нашої держави. Вчитися за вузькоспеціалізованими програмами минулого сторіччя 5 років і до кінця не зрозуміти, для чого і де ці знання можна використати, — то є минулорічний сніг: ніхто вже не пригадає, яким він був, та й навіщо, адже вже випав новий. Світ рухається надзвичайно швидко, і ті, хто живе згадками про файне минуле, залишаться осторонь технологічної революції.

Читайте про наших менторів за цим посиланням.

10 найінноваційніших компаній, що працюють в агросекторі України, об'єдналися, щоб запустити на базі факультету аграрного менеджменту Національного університету біоресурсів та природокористування України пілотну магістерську програму з підготовки 50 мультифункціональних менеджерів нового зразка для агробізнесу. Нова інноваційна навчальна програма, постійне менторство з боку бізнесу, широка комунікація в соціальних мережах, кращі викладачі з України та світу — все це вже з вересня 2019 року в Україні в проекті під назвою «Агрокебети».

«Виміряти ліс — не така вже й проста справа, не у всякого вистачить кебети», — писав свого часу у своєму творі «Хліб» Михайло Стельмах. А виміряти майбутнє агросектору зможуть учасники нового проекту «Агрокебети».

Вже в січні 2019 року ви дізнаєтеся про деталі проекту. Повірте, це буде мегакрутий проект! Він поверне всю аграрну і не лише аграрну освіту в іншу реальність, сучасну бізнес-реальність.

Алекс Ліссітса, президент Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор ІМК