Гостьова лекція для «Агрокебетів» про поведінкову економіку – від провідного світового вченого Романа Шеремети

Економіка – наука, яка вивчає поведінку економічних суб'єктів в рамках дефіциту. Так визначає тему нашої лекції Американська Асоціація економістів, найбільша у світі організація економістів-теоретиків та практиків. Зверніть увагу вже зараз, що наука вивчає поведінку. Так, економічних суб'єктів, так, обов'язково присутні рамки дефіциту. Але поведінка – важлива.

Звичайно ж, існують і інші визначення економіки: як науки про ведення господарської діяльності, про виробництво товарів та послуг і так далі.

Хто такі суб'єкти вивчення економіки? Це – домогосподарства, тобто люди. Ми вивчаємо також, як поводяться компанії, як поводяться уряди, які повни приймають рішення та впроваджують політики. Тож економіка – дуже широка наука.

Розвиток економіки базується на дослідженнях. Економічні дослідження – це вивчення причинно-наслідкового зв'язку. І тут є важливий момент: кореляція між двома показниками не дорівнює причинно-наслідковому зв'язку між ними.

Наприклад, графік може показувати позитивну кореляцію: що більше люди їдять морозива, то більше вони топляться. Однак це – випадковість, яка не має причинності. Це питання сезонності – люди їдять більше морозива, коли тепло. Так само вони частіше купаються теплим літом. Ну, і тонуть.

Це вчить нас тому, що треба бути дуже уважним до показників, які відображаються на графіках.

Як не потрапити в таку пастку? В економіці існує два види досліджень: суто теоретичний, який базується на математиці та створює теорії, і економетричний, який про перевірку причинності. А от третій вид є «золотим стандартом» досліджень у соціологічних науках, психології, економіці – це експеримент. Саме їм і треба користуватись.

У цьому рівнянні насправді немає нічого складного. Його логіка полягає у тому, що будь-який суб'єкт економічних відносин – тобто, людина – намагається всіляко максимізувати показник поточної очікуваної корисності. Однак практика і досвід показують, що з кожним з цих показників є проблеми, ми їх одразу і розглянемо.

У цій формулі закладено:

• Корисність, яку ми отримуємо за період t – залежить від того, скільки ми споживаємо: чи є в нас остання модель смартфону, сімейна чи спортивна машина, квартира чи дім. Показник неадекватний, оскільки люди, коли максимізують свою поточну корисність, думають не лише про себе. Вони зважають, скільки грошей є у інших людей та якими є рішення цих оточуючих;
  
  
• Показник ризику (probability) – оцінка вірогідності того, що події розвиватимуться таким чином, як ми плануємо. Одразу все стає зрозуміло з традиційною моделлю, адже ми планували, що 2020 рік буде більш-менш звичайним. Ця складова передбачає, що суб'єкт економічних відносин раціонально передбачає ризик і враховує його рівень у своєму плануванні;
  
  
• Третій показник – часовий. Він передбачає, що суб'єкт планую не лише сьогодні на сьогодні, а й на майбутнє. Той факт, що я зберігаю на рахунку якісь гроші, їх інвестую на якийсь період – це має бути часовим показником планування. Однак проблема в тому, що людина оцінює лише умовне «сьогодні», однак не погоджується на будь-яке «майбутнє».
  

Поведінкова економіка – це наука, яка вивчає реальну поведінку економічних суб'єктів, і відповідні психологічні чинники, які на цю поведінку впливають.

Традиційна корисність замінюється на соціальну корисність: суб'єкт зважає на потреби своєї сім'ї, сусідів, поведінку співробітників та керівництва, рішення уряду та позицію країни. Введення цієї функції пояснює, чому люди займаються благодійністю, адже класичний homo economicus («людина економічна») не мала б віддавати гроші будь-кому.

Ми з колегою провели експеримент у Чикаго: людей, які забирали своїх дітей з дитсадку, ми просили пожертвувати задля потреб Червоного Хреста. На першому етапі ми ставили поряд дошку, на якій були записані суми пожертв – від $1 до $15. В середньому, люди давали $4. На другому етапі біля кожної пожертви ми вказували прізвище благодійника. Це підняло ставки в середньому на $5, оскільки кожен з нас хоч трохи дбає про свій імідж. На третьому етапі ми вказували виключно прізвище найбільшого благодійника. Тут ввімкнулась конкуренція і люди почали давати більше.

Інший приклад дієвості функції соціальної корисності – корпоративна соціальна відповідальність. Виявилось, що компанії, які насправді опікуються цим напрямом та інвестують у нього, на співбесіди приходять більш талановиті, професійні та ефективні кандидати, з яких, відповідно, можна вибрати більш якісних співробітників. Це підтверджено експериментом від Uber: вони створили дві компанії, одна з яких позиціонувалась виключно як орієнтована на заробіток, інша – на відповідальність. У другу приходили більш якісні та вмотивовані кандидати.

Гарний приклад є в Україні – проєкт Urban 500, який за рахунок потужної соціальної складової залучає інвестиції.

Замість немов би раціональної оцінки ризиків ми використовуємо Теорію перспектив, яку свого часу створили Данієль Канеман та Амос Тверські. Засадничі принципи теорії: оцінювати все відносно незмінної точки відліку; визнання того, що втрати ми вважаємо приблизно вдвічі більшими ніж рівний за розміром дохід; раціональна оцінка вірогідності.

Ця теорія пояснює,

• чому ми одночасно купуємо ризиковану лотереї та гарантоване страхування,
  
• як збільшення ціни на товар збільшує попит на нього (спойлер – ще й як!),
  
• навіщо люди розкуповують туалетний папір при вірусній пандемії (лайфхак – папір при вірусі не рятує життя),
  
• та чому бронзові медалісти Олімпійських призерів радіють більше за срібних переможців.
  
  

Третій елемент – гіперболічне дисконтування. Він пояснює, чому у людини сьогодні зовсім інші категорії, ніж завтра. Сьогодні є сьогодні, все інше – завтра.

Ця модель лежить в основі того, що ми завжди на завтра плануємо похід до спортзалу, завтра настає – план не вдався. Сюди ж бажання схуднути – ми виконуємо все, аж поки не бачимо смачний торт. Також гіперболічне дисконтування пояснює несвоєчасну сплату кредитів та невеликі обсяги фінансових збережень, а також чому неповнолітні порушують закон.