Я — прокрастинатор.
Чому ми прокрастинуємо та що з цим робити.

Живемо не своє життя.
Найкраще таку ситуацію демонструє вибір професії для своєї дитини батьками. У майбутньому така людина найімовірніше стане прокрастинатором, якщо навчатиметься, а потім займатиметься нецікавою чи ненависною справою. За зовнішньою смиренністю наростатиме внутрішнє невдоволення. Це обов'язково призведе до відкладання справ, пов'язаних із професією: працевлаштування, виконання завдань, відсутність розвитку та побудови кар'єри.

Непохитний авторитет батьків.
Авторитарне виховання, яке придушує волю, присікає ініціативність та заперечує індивідуальність часто породжує людей, які виглядають як прокрастинатори, хоча такими вони зазвичай не являються. У своїй більшості такі особистості мають великі труднощі із подоланням перешкод, самовизначенням, формуванням власних бажань та усвідомленням власної самоцінності. Їм складно обирати оптимальні шляхи для своєї реалізації через невпевненість. Іноді впоратися з таким станом самостійно неможливо, тому потребується допомога фахівця.

Культ перевантаження та постійної продуктивності.
Сучасне суспільство культивує спосіб життя, у якому люди працюють на шкоду власному здоров'ю та відпочинку. Виглядає це захопливо та мотивуюче, але тільки для сторонніх очей. Зазвичай серед досягнень такої людини рано чи пізно можна буде знайти і прокрастинацію, яка є природним запобіжником по захисту від надмірного перенапруження та виснаження організму.

Також відкладати роботу на потім можуть змушувати й інші неочевидні причини.

Страх помилки.
Виконання відповідального завдання може супроводжуватися страхом невдачі або критики, особливо у випадках публічної оцінки, великої енергозатратності чи значної протяжності у часі. Починається торг із самим собою, однак, все ж краще просто почати. Перші чернетки чи заготовка ідей стануть початком виконання завдання та перемоги над прокрастинацією.

Відсутність радощів у повсякденному житті.
Постійне відволікання та переключення уваги на соціальні мережі чи хатні справи під час виконання завдань можуть свідчити про нестачу гормону радості — серотоніну, який відповідає за пізнання нагороди, навчання та пам'яті.

Низька самооцінка та негативне сприйняття себе як спеціаліста.
Невдоволення собою, посадою та сумніви у власній фаховості можуть спровокувати виникнення прокрастинації. У таких випадках мозок підсвідомо готує людину до звільнення чи зміни сфери діяльності, що змушує відкладати виконання завдань, адже який сенс у їх виконанні, якщо мене однаково чекає провал та втрата роботи.

Низка психологів, зокрема Наталія Гаєвська, сходяться на думці, що прокрастинація має дещо глибше коріння, тому часто борючись із нею люди зазнають невдач, адже починають не з того.

Брак волі для втілення мрій та досягнення бажаного.
Поширене явище серед людей — плисти за течією. Таке інфантильне сприйняття навколишнього світу створює та підтримує думки про те, що особистість повинна знаходитися у зоні свого комфорту та займатися тим, що легко виходить. Для таких людей притаманна хаотичність у роботі. Відсутність плану, чіткості дій та конкретних дедлайнів для виконання завдань створюють замкнуте коло прокрастинації.

Прагнення до ідеалу.
Трапляється так, що перфекціоніст постійно вдосконалює план виконання завдання. Як правило задум постійно залишатиметься недостатньо хорошим. Зрештою це забирає час та сили, тому приступити до безпосереднього виконання завдання стає дедалі складніше.